Росія тисне на Європу в «сірій зоні»: що це означає для НАТО

Останнім часом Росія помітно загострила протистояння з НАТО у так званій «сірій зоні» — нижче порогу прямого військового конфлікту. Йдеться про інциденти з безпілотниками в Литві та Польщі, диверсії на залізницях і провокації проти данського гелікоптера. Водночас повномасштабного зіткнення з Альянсом Кремль, судячи з усього, не прагне.

За оцінками аналітиків, Москва переслідує дві ключові цілі. Перша — змусити європейських виборців відчути, що підтримка України дедалі дорожча. Друга — перевірити на міцність 5-ту статтю Північноатлантичного договору, яка зобов'язує союзників захищати одне одного. Один із європейських дипломатів описав такі дії як спробу залякати Європу та зіграти на її страху перед ескалацією.

Технічно тиск стає можливим завдяки масовому виробництву дешевших засобів ураження. Йдеться про безпілотники «Герань 4» і «Герань 5» з китайськими турбореактивними двигунами та крилаті ракети «Бандероль». Це дозволяє Росії нарощувати тиск не якістю, а обсягами.

На думку Марини Мірон з Королівського коледжу Лондона, НАТО суттєво відстає у готовності до таких змін і потребує переосмислення всієї оборонної доктрини. Хоча ризик звичайної війни залишається низьким, Альянс, за оцінками фахівців, постійно стикатиметься з провокаціями нижче порогу прямого конфлікту. Європейські посадовці застерігають: ризик помилкового кроку з боку Росії зростає щодня, а досвіду гнучкого управління подібною ескалацією в НАТО поки бракує.

Показово, що на тлі цих дій Володимир Путін під час телефонної розмови з президентом США Дональдом Трампом заявив, що Росія не має агресивних планів щодо Європи. Про це розповів помічник російського лідера Юрій Ушаков. За його словами, Путін назвав «міфами» заяви про російську загрозу, а європейські уряди нібито використовують ці побоювання як привід для збільшення військових витрат і подальшої підтримки України.

Для України та її партнерів ця суперечність має практичне значення. Якщо Європа сприйматиме провокації як тимчасові й керовані, підтримка Києва може залишатися стабільною. Якщо ж страх перед ескалацією переважить, політичний простір для допомоги звужуватиметься. Саме на це, схоже, і розраховує Москва.