Євродепутат Брандштаттер: «Все погано» — чому Європа мусить прокинутися

Російський тиск на Європу вже давно не обмежується заявами дипломатів. За словами депутата Європейського парламенту від Австрії Гельмута Брандштаттера (група Renew Europe), спеціальний комітет щодо Європейського щита демократії півтора року вивчав, як Кремль діє проти країн ЄС. Йдеться не лише про кібератаки, а й про «кінетичні атаки», тобто справжні терористичні дії, а також про використання міграції як зброї — наприклад, організоване переміщення людей з Африки через Білорусь до Польщі та інших країн.

Висновок євродепутата невтішний: найбільша проблема — не брак доказів, а брак усвідомлення загрози. «Деякі люди кажуть: "Не все так погано". Ні, все погано», — наголошує він. За півтора року роботи над звітом ситуація, за його словами, лише погіршувалася. Серед пропозицій — тісніша співпраця Європолу з іншими структурами, кращий обмін даними між спецслужбами (у Німеччині для цього навіть потрібні зміни в законодавстві) та створення центру стійкості в Брюсселі. Це не цензура, пояснює Брандштаттер, а спосіб бачити, що відбувається, і пояснювати людям факти.

Для України ці сигнали мають пряме значення. По-перше, ЄС визнає, що російська дезінформація працює не сама по собі: тезу про «шкідливість санкцій для Заходу» щоразу підхоплюють праві радикальні угруповання. «У цьому парламенті також є путінські маріонетки, і ми маємо говорити про це дуже чітко», — каже депутат. По-друге, Росія, за його оцінкою, навряд чи піде на прямий напад ракетами чи танками, але дрони вже літають над промисловими об'єктами в Австрії, країнах Балтії та Румунії, а також була атака на потяг на польському кордоні. Логіка проста: якщо Путін робить крок уперед, а Європа — крок назад, зрештою програє Європа.

Окрема тема — фінансування підтримки Києва. Брандштаттер підтримує використання заморожених російських активів, яких, за його словами, близько 210 мільярдів євро. Він посилається на ідею британського фінансового журналіста Г'ю Діксона: гроші не вилучаються назавжди, а вкладаються у фінансовий інструмент і передаються Україні, а після завершення війни Росії однаково доведеться платити за руйнування. Проблема з Бельгією, де зберігається значна частина активів, досі не розв'язана, тож, на думку євродепутата, усі 27 країн мають узяти на себе спільну відповідальність — зокрема тому, що Росія може націоналізувати європейські компанії, які ще працюють на її ринку.

Щодо мирних переговорів Брандштаттер обережний. Він побоюється, що інтерес родини Дональда Трампа зосереджений на грошах, зокрема на угодах на Донбасі, і не радить розраховувати на те, що Америка зробить багато для наближення миру. «Лише об'єднана Європа може це зробити», — вважає він. Водночас він не береться казати українцям, на які поступки їм погоджуватися, нагадуючи: рішення ухвалюватимуть українські політики та український народ.

Підсумок простий. Російська гібридна війна проти Європи не припинилася і не збирається припинятися — вона лише змінює форми. Для України це означає, що підтримка ЄС залишається критично потрібною, але вимагає від Брюсселя більшої рішучості: у розвідці, у захисті інформаційного простору та в питанні заморожених активів. Як зауважує Брандштаттер, чотири з половиною роки війни Європа витримала сильною — питання лише в тому, чи вистачить цієї сили надалі.