Україна як регіональний лідер: що стоїть за тезою експерта

Таку оцінку озвучив старший науковий співробітник Фінського інституту міжнародних відносин Григорій Ніжников під час дискусійної панелі 5-го білорусько-українського Форуму Острозьких.

За його словами, попри напруженість у трансатлантичних відносинах та інші проблеми на Заході, Україні варто залишатися під парасолькою НАТО та ЄС — доки ці структури залишаються найпотужнішими інструментами безпеки, політичного й економічного розвитку. Водночас експерт фіксує прогалину: він не бачить достатнього лідерства з боку ЄС щодо того, що той може запропонувати Східній Європі. Навіть попри надання статусу кандидата та початок процесу вступу для Грузії, Молдови й України у 2022 році, цілісної стратегії для ширшого регіону досі немає.

Чому цю прогалину важливо закрити? Частина регіону, яка й досі перебуває під впливом Росії, може використовуватися Москвою для ведення війни проти України та Заходу. Тобто йдеться не про абстрактну геополітику, а про безпеку регіону загалом. За словами Ніжникова, у 2022 році виник момент, коли Україна постала як потенційний регіональний лідер. Проте для цього потрібні дві складові: матеріальні спроможності та чітка ідея, здатна притягувати інші держави.

«Україна повинна мати не лише сильну армію, а й сильну економіку. І держава та суспільство мають бути на одній стороні», — наголосив експерт. Окремо він підкреслив нормативний вимір лідерства: країна має пропонувати іншим позитивну ідею, а не лише гуртувати їх проти спільної загрози. «Ідеться не лише про те, щоб об'єднувати країни проти чогось, а й про те, щоб об'єднувати їх заради чогось», — резюмував Ніжников.

Показово, що ця дискусія збігається з появою практичних кроків у тому ж напрямі. Раніше Володимир Зеленський заявив про заснування нової трансрегіональної ініціативи — Карпатської вісімки (С8).

Отже, теза про регіональне лідерство — це не лише про амбіції, а передусім про інструменти: економічну спроможність, внутрішню консолідацію та зрозумілу пропозицію для сусідів. Саме від цих трьох складових залежатиме, чи зможе Україна перетворити потенціал 2022 року на реальний вплив у Східній Європі.