Експерт порахував результати Разумкова в Раді: 262 проєкти, 36 чинних

Йдеться про статистику, яку можна перевірити на порталі парламенту. За підрахунками Цибулька, відколи у жовтні 2021 року Разумков залишив посаду спікера Верховної Ради, він зареєстрував 262 проєкти різних актів. Із них чинності набули 36 — тобто близько 13% від поданих.

Експерт звертає увагу, що серед цих 36 документів є чимало суто протокольних звітів та організаційних рішень щодо тимчасових спеціальних комісій, а також постанов про злочини Росії, які проходять зазвичай без ускладнень. На його думку, саме тому реальний показник результативності виглядає значно скромніше за кількість зареєстрованих ініціатив.

Окремо Цибулько перелічує теми, які Разумков найбільше анонсує публічно: реформа Бюро економічної безпеки, зміна порядку роботи Конституційного суду, транспортна реформа, податкові ініціативи та альтернативне законодавство про мобілізацію. За спостереженням експерта, ці проєкти залишаються на папері, а їхня поява радше розрахована на публічне представлення, ніж на ухвалення.

У коментарі Цибулько формулює це так: «Народний депутат Дмитро Разумков любить ходити на ефіри та давати коментарі ЗМІ та блогерам. Це нормально для публічного політика, а ось що викликає питання - так це практичні результати такої публічної діяльності». Він також зазначає, що «ефективність всієї парламентської роботи Дмитра коливається десь трохи вище нульової відмітки», і підсумовує діяльність депутата словами «пафос і безрезультатність».

Для виборців такий розбір має цілком практичний вимір. Кількість зареєстрованих законопроєктів сама собою не свідчить про вплив депутата на законодавство — важливо, скільки документів ухвалено й набрало чинності. Це той критерій, за яким можна оцінювати роботу будь-якого парламентаря, незалежно від його публічної активності та медійної впізнаваності.

Підсумок Цибулька: значний обсяг зареєстрованих актів за відносно малої частки ухвалених, а найгучніші ініціативи не доходять до результату. Це радше ілюстрація ширшої проблеми — розриву між заявами політиків і реальними змінами, які відчувають люди.