Вибори після війни: що означає підготовка законодавства вже зараз

Генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель, який входить до робочої групи Верховної Ради з підготовки виборчого законодавства, окреслив коло питань, від яких залежатиме, чи зможе держава провести перші повоєнні вибори легітимно. Його оцінки стосуються і термінів, і доступу політичних сил до медіа, і регулювання анонімних каналів.

За словами Кошеля, сценарії можуть бути різними, і серед них він не виключає проведення виборів під час дії воєнного стану, хоча Конституція прямої такої можливості не передбачає, а для парламентських виборів існує окрема заборона. Він нагадує, що спроби готувати політико-правовий сценарій виборів під час війни вже спостерігалися. Не виключає експерт і того, що вибори стануть частиною переговорного процесу — формат, який він називає складним і ризикованим для України. У робочій групі нині побутує компромісна думка про приблизно пів року від скасування воєнного стану до дня голосування, але сам Кошель реалістично оцінює: навіть рік, півтора чи два роки не зроблять організацію виборів легкою справою.

Ключовий виклик — це виборці. Йдеться про мільйони громадян за кордоном, про велику кількість внутрішньо переміщених осіб і про потребу забезпечити голосування на прифронтових територіях. Для українців за кордоном, за його словами, належної підготовки поки не видно: потрібні об'єднавчі механізми та мережа представництв на рівні МЗС, уповноваженого з прав людини та на місцях. Якщо ж держава піде шляхом збільшення кількості дільниць за кордоном, структура має бути широкою й розгалуженою, аби ці люди не опинилися у статусі виборців другого сорту. Найбільшими об'єднавчими каналами для таких спільнот сьогодні фактично слугують вайбер-групи побутового спрямування.

Окремий блок — медіа та інформаційний простір. Кошель переконаний, що питання вільних медіа, інформування людей і свободи слова є невіддільною складовою виборчого процесу, і чекати на законодавчі пропозиції тут не потрібно. Він не бачить підстав для подальшого існування марафону «Єдині новини», який фінансується з державного бюджету, і нагадує, що на це вказували європейські партнери, зокрема у звіті Єврокомісії. На його думку, телебачення втратило довіру й рейтинги саме через затяжне існування марафону, а люди масово перейшли по інформацію в телеграм.

Саме тому регулювання телеграму експерт вважає невідкладним, а не відкладеним питанням. За його даними, близько 70% людей називають соціологи, що головним джерелом інформації для них є телеграм, зокрема анонімні ресурси, тоді як у цьому просторі працюють десятки проросійських і російських каналів із багатомільйонною аудиторією. Обговорювали різні підходи — від розкриття вихідних даних каналів і можливості оскаржити поширену інформацію до радикальнішої заборони в умовах воєнного стану, але парламент, за його оцінкою, не просунувся ні в регулюванні, ні в призупиненні роботи окремих каналів. Кошель попереджає: частина з них діє як складова російської пропагандистської кампанії, розганяючи паніку та інформаційні диверсії, і бездіяльність у цьому питанні не має логічного виправдання.

Ще одна чутлива тема — рейтинги. Соціологи, за його словами, просто вивчають настрої суспільства, але далі з'являються рейтинги, у яких є замовники, і саме вони вирішують, яку частину опитування оприлюднити. Через це виникають маніпуляції: дані виривають із контексту, а далі їх підхоплюють телеграм-канали, де мало фахових журналістів і де цінують сенсацію, а не змістовність. Кошель вважає безвідповідальним подавати під час гострої фази війни інформацію про рейтинги кандидатів уривками, без продовження, наприклад, результатів другого туру. На його думку, політичні гравці зараз мали б зосередитися на обороноздатності, виході парламенту з політичної кризи, самостійності уряду та реформі ТЦК, а не на електоральних балах.

Щодо політичної реклами, то до масштабного вторгнення Комітет виборців підтримував заборону телевізійної політичної реклами, аби зрівняти умови для кандидатів, здешевити вибори й зменшити залежність партій від великих грошей. Тепер ситуація складніша: рекламний ринок змінився, а тому одним законопроєктом питання не закрити — паралельно потрібно врегулювати телеграм. Кошель не вважає телеграм медіа, але наполягає, що він має отримати законодавче регулювання, бо має надзвичайно потужну аудиторію, і держава має виступати регулятором, а не спостерігачем. За його суб'єктивною оцінкою, закон розроблений приблизно на три чверті, і його можна було б оперативно допрацювати, хоча залишаються різночитання й серйозні побоювання.

Тривожним сигналом є те, що робота парламентської групи фактично зупинилася без пояснення причин: останнє засідання, за словами Кошеля, відбулося наприкінці квітня — на початку травня, і вже чотири місяці учасникам не повідомляють, чому засідань немає. Він вбачає в цьому можливий політичний підтекст, зокрема через чітку позицію групи проти електронного голосування, яку поділяють і ЦВК, і експерти, і майже всі представники депутатського корпусу. Експерт нагадує неприємну історію з Виборчим кодексом, коли якісний напрацьований проєкт замінили в парламенті документом невідомого авторства.

Попри це, Кошель наполягає: готувати законодавство потрібно вже зараз, бо у разі швидкого завершення війни держава має бути готовою — від закону до підзаконних актів уряду й ЦВК. Але говорити про вибори на політичному рівні, на його думку, не варто: це впливає на логіку управлінських рішень, а парламент, Офіс президента й уряд мають ухвалювати рішення з огляду на ефективність, а не на симпатії електорату. Журналістам же він відводить роль контролера влади, яку під час війни не повною мірою виконує опозиція, і застерігає від електронного голосування, яке, на його переконання, несе ризики зриву виборів і суспільної нелегітимності.

Підсумок: підготовка до повоєнних виборів — це не про дату голосування, а про інфраструктуру довіри. Законодавство, правила політичної реклами, регулювання телеграму й механізми для виборців за кордоном визначатимуть, чи визнають результати легітимними всередині країни та за її межами.