Вибори у Франції-2027: чому для України це виклик

Друга каденція Еммануеля Макрона добігає кінця, і він не зможе балотуватися знову. Попри періодичні коливання у риториці, французький президент загалом займав послідовну позицію щодо допомоги Україні, ініціював «коаліцію рішучих» та підтримував контакти з Дональдом Трампом. Втрата такого союзника у стратегічному трикутнику Франція–Німеччина–Британія стала б для України серйозним ударом.

Соціологія поки що не додає оптимізму. Згідно з опитуванням Toluna Harris Interactive, лідеркою перегонів залишається Марін Ле Пен із «Національного об’єднання» (близько 35% голосів). Головний ризик першого туру — вихід у другий тур Жан-Люка Меланшона, лідера «Нескореної Франції», який хоч і засуджує вторгнення, але системно виступає проти нарощення військової допомоги Україні та критикує «провокації Заходу». Сценарій, де за крісло президента змагаються Ле Пен і Меланшон, для Києва вкрай небажаний.

Серед умовно проукраїнських кандидатів виділяються троє: експрем’єр Едуард Філіп («Горизонт»), євродепутат Рафаель Глюксман («Публічний простір») та Габріель Атталь («Ренесанс»). Філіп має найбільші шанси пройти у другий тур, його позиція близька до курсу Макрона. Глюксман — найбільш проукраїнський політик, але його підтримка обмежена інтелектуальними елітами. Атталь намагається балансувати між проукраїнським курсом та заграванням із правим електоратом, що викликає питання через його інтерв’ю виданню JDD, яке відоме антиукраїнською риторикою.

Якщо у другий тур вийде Філіп, він зможе мобілізувати голоси за принципом «хто завгодно, тільки не Ле Пен». Однак участь Глюксмана та Атталя може розпорошити голоси проукраїнського електорату та фактично допомогти Меланшону. Перед ними стоятиме непростий вибір: власні амбіції чи стратегічна поступка заради спільної мети.

Позиція Ле Пен щодо України залишається стриманою: вона засуджує агресію, але проти посилення військової допомоги та відправлення миротворців, наполягаючи на переговорах. Водночас вона вже не є відверто проросійським політиком, як раніше, що відкриває певне вікно для діалогу. Україні варто вже зараз налагоджувати контакти з її командою, зокрема через можливі візити до Києва.

Підсумок: незалежно від результату, Україні доведеться адаптуватися. Перемога Філіпа збереже спадкоємність курсу, але не розв’яже внутрішньої кризи у Франції. Перемога Ле Пен може призвести до розпуску парламенту та концентрації влади, що створить додаткові ризики. Києву слід готуватися до всіх сценаріїв і активно працювати з усіма кандидатами, щоб не втратити стратегічного партнера.