Кіберризик — зона відповідальності CEO: чому 2026-й змінює правила

Сучасний CEO має не лише приймати рішення та бачити перспективу, а й усвідомлювати вразливості власного бізнесу, навіть якщо вони приховані за серверами та роботою підрядників. Кібербезпека стала саме такою зоною, де керівник не є експертом, але несе відповідальність.

Цифровізація дала бізнесу швидкість, але створила залежність, яку недооцінюють. Кіберризик сьогодні вимірюється не кількістю атак, а наслідками: зупинка процесів, втрата клієнтів, юридичні витрати. За даними Держспецзв’язку, у 2025 році CERT-UA опрацювала 5927 кіберінцидентів — на 37,4% більше, ніж роком раніше. Це близько 16 інцидентів щодня, і йдеться лише про ті, що потрапили в поле зору державної команди.

Глобальна статистика підтверджує тенденцію: середня вартість витоку даних у світі досягла $4,99 млн, зростаючи на 12% за рік. Кількість атак із використанням штучного інтелекту збільшилася на 56%. Водночас 31% підтверджених порушень починаються з експлуатації вразливостей програмного забезпечення, а у 48% випадків задіяний сторонній учасник — постачальник чи підрядник. Частка таких інцидентів за рік зросла на 60%.

Розрив у сприйнятті ризиків між CEO та CISO — ще один виклик. Керівники бояться кібершахрайства та фішингу, тоді як фахівці з безпеки — програм-вимагачів і вразливостей ланцюгів постачання. Обидві картини необхідно поєднувати, інакше технічна команда звітуватиме про заблоковані атаки, а керівництво не знатиме, який сценарій здатен зупинити бізнес і скільки це коштуватиме.

Міжнародні стандарти вже закріплюють відповідальність керівників. Оновлена версія Cybersecurity Framework від NIST додала функцію Govern, що вимагає інтеграції кіберризику в загальну систему ризик-менеджменту. Європейська директива NIS2 зобов’язує керівні органи затверджувати заходи з кібербезпеки, контролювати їх виконання та нести відповідальність за порушення. Для українських компаній, що працюють із європейськими партнерами, ці вимоги вже приходять через контракти та аудити.

Сильному CEO не потрібно знати технічні деталі, але варто мати відповіді на п’ять ключових питань: які процеси зупиняться першими, скільки часу компанія може не працювати, хто ухвалює рішення під час інциденту, від кого ми залежимо більше, ніж думаємо, та коли востаннє план відновлення перевіряли на практиці. Замість щомісячних звітів про тисячі заблокованих подій керівнику потрібна коротка управлінська картина: можливі сценарії, фінансовий вплив, час відновлення та критичні вразливості.

Кібератака може зупинити фізичне виробництво, компрометація підрядника — відкрити доступ до внутрішньої інфраструктури, а втрата даних — перетворитися на кризу довіри. Тому здатність розуміти кіберризики на рівні фінансових і репутаційних — один із маркерів сильного керівника. Йому не потрібно знати все, але не можна дозволити собі не бачити те, що здатне зупинити компанію.