Удари по НПЗ і тиск США: що Київ може втратити або виграти

Президент США Дональд Трамп заявив, що українські удари по російській паливній інфраструктурі спричинили дефіцит дизельного пального в Росії, і закликав Володимира Зеленського їх припинити. Водночас він наголосив, що ця ситуація не пов'язана з Близьким Сходом, а є наслідком війни між Росією та Україною. Військовий експерт Павло Нарожний, засновник БО «Реактивна пошта», в інтерв'ю УНІАН пояснив, чому ці удари мають для Києва стратегічне значення і які наслідки може мати відмова від них.

За словами Нарожного, до цих ударів Росія мала профіцит виробництва пального і могла безперешкодно експортувати 15–20% дизеля. Нині ж, за різними оцінками, дефіцит становить від 20% до 60% за добового споживання близько 120 тисяч тонн. Раніше експортні надходження йшли до бюджету, а отже, опосередковано й на фінансування війни. Тепер Росія змушена витрачати кошти на закупівлю пального. Проблема в тому, що країн із профіцитом нафтопереробки у світі обмаль, і практично єдиний великий експортер дизеля — Індія. Логістика виглядає так: танкер із сирою нафтою йде з Балтики або з Новоросійська до Індії три-чотири тижні, там розвантажується, завантажується готовим пальним і повертається. Росія продає сировину з великою знижкою, а купує нафтопродукти з великою націнкою — і саме ця різниця вимиває кошти з бюджету російської армії.

Експерт звертає увагу й на світовий контекст. Найбільший стрибок цін на дизель стався не через удари по Росії, а через перекриття Ормузької протоки, яка раніше пропускала 50–55 млн барелів на добу, а тепер не пропускає нічого. Замінні нафтопроводи дають до 10 млн барелів на добу, і ціна зросла на 30%. Попри це, звинувачують чомусь Україну.

Якщо говорити про можливий компроміс, то запитувати в США є що: ракети для Patriot, авіаційні боєприпаси, запчастини та самі F-16, артилерійські снаряди, зокрема ATACMS і калібри 155 та 105 мм, а також бронетехніку. Нарожний наводить приклад, коли американський «Хаммер» урятував двох українських прикордонників від удару дронів. Водночас він сумнівається, що Вашингтон запропонує щось достатньо вагоме. За його словами, навіть велика партія «Хаммерів» не є тією ціною, за яку варто припиняти удари, адже Росія за гроші від експорту нафтопродуктів може виготовити близько 50 тисяч реактивних «Шахедів».

Важелів тиску на Україну в США багато: постачання боєприпасів, зокрема для Patriot і HIMARS, запчастини для F-16, бронетехніки та артилерії, а також доступ до супутникових даних. Тиск на Росію, щоб вона припинила удари по українській інфраструктурі, натомість обмежений: товарообіг між країнами мікроскопічний — до 5 млрд доларів на рік. Обговорюється законопроєкт про так звані «пекельні» санкції проти тих, хто торгує з Росією, але ймовірність його ухвалення експерт оцінює як низьку. Він переконаний, що тиск на Київ буде в будь-якому випадку.

Отже, рішення про припинення ударів по НПЗ — це не лише військове, а й політичне питання. Для України воно означає вибір між збереженням критично важливої допомоги та здатністю позбавляти Росію ресурсів на ведення війни. Наскільки виправданим буде кожен із варіантів, залежить від того, які реальні гарантії зможе запропонувати Вашингтон.