Російські супутники могли навести іранський удар по базі США: що це змінює

За кілька днів до іранської атаки на американську військову базу в Саудівській Аравії над нею пролетіли чотирнадцять російських розвідувальних супутників. Зібрану ними інформацію, як свідчать джерела в американській розвідці, могли передати Тегерану — і це дало б змогу завдати удару з високою точністю. Удару було завдано 27 березня.

Журналісти проаналізували орбітальні дані разом із фахівцями з космічних технологій, щоб з'ясувати, коли саме російські апарати мали зручний огляд американських об'єктів. Серед них згадується супутник «Космос-2573»: за два дні до атаки він та інші апарати перебували на орбітах, які дозволяли добре бачити базу. Різні типи супутників здатні на різне — перехоплювати радіо- та радарні сигнали, фіксувати теплові сліди ракетних установок, а також отримувати зображення крізь хмари й уночі та помічати зміни на поверхні. Усе це разом дає змогу визначити, де стоять літаки, зокрема літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-3 AWACS.

Під час атаки Іран застосував щонайменше одну ракету та кілька безпілотників. Поранення дістали дванадцять американських військовослужбовців, а кілька літаків було знищено або пошкоджено — серед них і AWACS, машина вартістю в сотні мільйонів доларів, яку дуже складно замінити. Співрозмовники в розвідці кажуть, що така точність і такий масштаб руйнувань були б майже неможливими без російської геопросторової розвідки. Водночас серед американських чиновників триває дискусія про те, наскільки вагомою була саме російська допомога. Окремі джерела припускають, що російські супутники могли неодноразово передавати Ірану дані для наведення під час війни, зокрема щодо об'єкта ЦРУ в столиці Саудівської Аравії.

Москва заперечує передачу Ірану розвідувальної інформації. Наваф Обейд, старший науковий співробітник кафедри військових досліджень Королівського коледжу Лондона, який займається питаннями розвідки та безпеки, вважає, що Кремль може розглядати таку підтримку як відповідь на обмін розвідданими між США та Україною, які використовують для підготовки ударів по російських цілях. «Сьогодні ми не опинилися б у цій ситуації, якби не можливості, які Росія надала Ірану. Це російська інвестиція з відсотками. Це має колосальне значення — не лише для позицій США в регіоні, а й для майбутньої архітектури безпеки регіону», — сказав він.

Для України ця історія має цілком практичний вимір. Якщо обмін розвідданими справді працює в обидва боки й стає предметом торгу між Москвою та Вашингтоном, то ціна питання — не лише безпека американських баз у Перській затоці. Йдеться про те, наскільки послідовно США готові підтримувати партнерів, коли той самий інструмент використовують проти них самих. Розслідування не дає остаточної відповіді, наскільки вирішальною була російська допомога, але воно вже змінює рамку розмови: супутникові дані перетворилися на самостійний важіль у війні, і наслідки цього відчуватимуть далеко за межами однієї бази.