Указ про відсторонення Кравченка: чому юристи кажуть про відсутність правових наслідків

Ідеться про указ № 905/2026 від 14 вересня 2026 року. Генерал-майор юстиції, фахівець із питань державної правової безпеки Василь Вовк називає цей документ юридично незугарним: «Указ № 905/2026 від 14 вересня 2026 року про відсторонення від посади Генерального прокурора Руслана Кравченка юридично незугарний».

Ключовий аргумент — обсяг конституційних повноважень президента. У переліку цих повноважень немає ні права відсторонювати від посади будь-кого, незалежно від того, хто його призначав, ні права призначати тимчасового виконувача обов’язків у будь-якому органі — від Генпрокуратури до СБУ, ДБР, Міноборони чи МЗС. Також, за словами Вовка, якщо в указі немає посилання на конкретну норму Конституції, він уже в основі своїй неконституційний. Президент справді може без голосування Верховної Ради звільняти тих, кого призначав сам, — наприклад, членів Ради НБУ чи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, адже це прямо передбачено Основним законом. Але навіть у цих випадках, наголошує експерт, він не має повноваження вдаватися до «відсторонення», якого Конституція не передбачає.

Окремо Вовк розбирає посилання на статтю 64 Конституції щодо воєнного стану. Ця норма дозволяє обмежувати окремі права і свободи із зазначенням строку таких обмежень, але не наділяє президента додатковими повноваженнями на час дії воєнного стану. Відтак, за висновком експерта, реальні правові наслідки можливі лише після того, як Верховна Рада дасть згоду на звільнення Кравченка і президент видасть відповідний указ. «З огляду на викладену, указ про відсторонення від посади генерального прокурора Руслана Кравченка не може мати будь-яких правових наслідків. Вони можливі лише після надання Верховною Радою України згоди на звільнення Кравченка Р.А. та видання після цього відповідного указу президента України», — зазначає Вовк, нагадуючи, що Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Контекст подій навколо цього рішення теж важливий. Уранці 14 вересня Кравченко заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, звинувативши його в підробленні документів для отримання хабаря та в «штучному» всиновленні дитини заради уникнення відповідальності в суді. За словами генпрокурора, операцію «Карфаген», у якій фігурують посадовці Офісу генпрокурора, організували для того, щоб детективи могли викрасти матеріали кримінальних проваджень проти керівників і працівників антикорупційних органів. Тієї ж ночі Кравченко виїхав з України, назвавши це закордонним відрядженням; у Центрі протидії корупції вважають, що без дозволу президента він цього зробити не міг. Сам Володимир Зеленський публічно відреагував жорстко: заявив, що в Кравченка є лише один шлях — звільнення, і питання винесли на голосування Верховної Ради. У НАБУ на підозру відреагували зауваженням, що тиск на антикорупційні органи, який почався торік, триває.

Практичний вимір цієї історії стосується не лише персоналій. Якщо відсторонення оформлено способом, який не має під собою конституційної норми, під сумнівом опиняються й кадрові рішення, ухвалені на його підставі, і статус виконувача обов’язків, і процесуальні дії, вчинені в межах цієї процедури. Для громадян це означає ризик нових юридичних спорів навколо справ, які веде Генпрокуратура, а для самої системи — черговий тест на те, чи дотримуються встановлені процедури навіть тоді, коли рішення виглядає політично очевидним.

Підсумок: відставка Кравченка, найімовірніше, відбудеться — але через парламентську згоду та окремий указ, а не через оспорюване відсторонення. Питання лише в тому, скільки юридичних ускладнень накопичиться до того моменту, коли процедуру буде завершено належним чином.