Реформа СБУ: як зберегти безпеку під час війни та євроінтеграції

Переговори про вступ України до ЄС, відкриті 15 червня 2026 року, передбачають виконання проміжних вимог Єврокомісії, зокрема щодо реформування СБУ. Аналітичні матеріали вказують на ключове протиріччя: європейські практики, на які орієнтуються вимоги, формуються для держав, що не воюють. Україна є єдиною країною-кандидатом, яка веде оборонну війну, тож механічне перенесення чужих моделей може створити «вікно вразливості», яке використає противник.

Найбільш дискусійним є питання слідчих повноважень СБУ. Аналіз законодавства Польщі, Німеччини, Франції, країн Балтії та Скандинавії показує: щонайменше в дев'яти державах-членах ЄС спецслужби, що відповідають за внутрішню безпеку, мають право досудового розслідування злочинів проти національної безпеки. Єдиного стандарту не існує, тож вимога позбавити СБУ цих повноважень не випливає з acquis ЄС. Експерти наголошують: передача функцій іншим органам можлива лише після формування їхніх спроможностей, інакше виникне розрив, який послабить державу.

Після завершення активної фази війни загроза з боку РФ не зникне. Росія збереже розвідувально-підривний, диверсійний, кібернетичний та інформаційний потенціал для підриву української державності. Досвід країн ЄС і НАТО після 2022 року демонструє зворотну тенденцію: вони посилюють спецслужби у відповідь на російську гібридну активність. Україна, яка матиме найдовший у Європі кордон із державою-агресором, потребує не скорочення, а перепрофілювання спроможностей СБУ — на захист відбудови, критичної інфраструктури та інвестиційних процесів.

Суспільна довіра є важливим ресурсом реформи. За опитуваннями 2025 року, СБУ посідає друге місце серед інституцій сектору цивільної безпеки з довірою 78%, а порівняно з 2021 роком цей показник зріс із 31% до 54%. Це забезпечує легітимність змін, але вимагає прозорості, підзвітності та послідовної комунікації. Зокрема, йдеться про щорічні публічні звіти для медіа та громадянського суспільства.

Реформа СБУ — не лише євроінтеграційне зобов'язання, а й самостійна безпекова потреба. Зосередження мандата на контррозвідці, боротьбі з тероризмом, кібербезпеці та захисті критичної інфраструктури підвищує ефективність протидії агресії. Ключовий принцип: імплементація європейських практик не повинна знижувати безпекові спроможності держави ні під час воєнного стану, ні після його завершення.