Повернення молоді в Україну: що має змінитися, щоб вони захотіли їхати додому

Від початку повномасштабної війни Україну покинули близько 1,7 мільйона молодих людей, ще сотні тисяч стали на захист держави. Паралельно економіка стикнулася з гострим кадровим голодом: половина компаній, за даними опитувань Національного банку, назвала нестачу працівників головним стримуючим чинником для бізнесу. Урядовий прогноз до 2036 року показує, що країні знадобиться приблизно 2,6 мільйона нових працівників.

Найбільший попит очікується у сфері відбудови: кількість будівельників, за оцінками, має зрости з 520 тисяч у 2025 році до понад 1,2 мільйона. Також будуть потрібні інженери, архітектори, лікарі, реабілітологи, психологи, вчителі, цифрові спеціалісти та юристи, обізнані з європейськими стандартами. Це означає, що питання повернення молоді — не лише соціальне, а й стратегічне для економіки.

Водночас експерти, які зібралися на Конференції з питань відновлення України в Гданську, застерігають від ілюзій: багато молодих українців уже стали частиною європейського суспільства і можуть не планувати повернення. Виконавча директорка Національного українського молодіжного об'єднання Олена Подобєд-Франківська не очікує, що більшість тих, хто адаптувався за кордоном, повернеться. Вона наголошує: потрібні системні умови для залучення діаспори, адже українська молодь стала цінним ресурсом для приймаючих країн.

Важливо, що експерти не радять тиснути на тих, хто виїхав. Рішення про повернення людина ухвалює, зважуючи власні перспективи. Тому інструментом підтримки молоді може стати, зокрема, Молодіжна гарантія ЄС, яка передбачає пропозицію якісної роботи, навчання чи стажування протягом чотирьох місяців після завершення освіти або втрати роботи. Україна прагне розширювати співпрацю з ЄС у цьому напрямі, зокрема для молоді з категорії NEET — тих, хто не навчається і не працює.

Директорка Європейського фонду освіти Пілві Торсті зауважує, що взаємодія України та ЄС має бути взаємовигідною, а питання не варто зводити лише до «відтоку мізків». Українські представники, своєю чергою, наголошують: євроінтеграція має відчуватися через конкретні можливості в освіті та кар'єрі, а не лише через законодавчі зміни. Війна суттєво змінила плани молоді: багато хто уникає довгострокового планування, а між тими, хто залишився, і тими, хто виїхав, формується розрив, який після війни важливо не поглиблювати, а долати.

Підсумовуючи, можна сказати: майбутнє України залежить від того, чи вдасться перейти від виживання до розвитку. Освіта і професійна підготовка стають ключем до відбудови — і це стосується не лише інфраструктури, а й формування покоління фахівців, здатних інтегрувати країну в ЄС.