Конфіскація російських активів: чому політична логіка наштовхується на правову стіну

На симпозіумі «Війна та воєнні злочини», присвяченому Україні, експерт окреслив головну дилему компенсаційного механізму. З політичного та економічного погляду, за його словами, «з політичної та економічної точок зору спрямування заморожених російських активів на відбудову України здається абсолютно логічним і справедливим кроком». Але саме тут і починається правова колізія: «Використання заморожених суверенних активів Росії безпосередньо вступає в конфлікт із принципом суверенного імунітету державної власності відповідно до міжнародного права».

Значно менше правових ризиків, на думку Зауермозера, несе використання відсотків або надприбутків, які генерують ці активи, адже вони не є прямою власністю РФ. Проте навіть такі кроки, як репараційний кредит ЄС, наштовхуються на спротив окремих держав — зокрема Бельгії, яка побоюється юридичних наслідків.

Експерт наголосив на слабкості міжнародних механізмів примусу: «Міжнародне право має чіткі норми, але йому катастрофічно бракує сильних механізмів примусового виконання, коли йдеться про агресію великих держав». Оскільки Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції розслідувати злочин агресії проти України без рішення Ради Безпеки ООН або згоди РФ, реальним виходом він вважає створення спеціального трибуналу під егідою Ради Європи.

Зауермозер також попередив про ризики майбутніх дипломатичних процесів: «Історично мирні угоди часто супроводжуються амністіями або поступками у сфері кримінального переслідування та виплати компенсацій». Тобто навіть уже зібрані докази можуть опинитися предметом політичного торгу.

Тим часом Реєстр збитків для України вже прийняв понад 180 тисяч заяв. Для їх оцінки створено Міжнародну комісію, але угода про її заснування набуде чинності лише після ратифікації щонайменше 25 державами. Симпозіум 22 вересня організувала Українсько-Австрійська асоціація разом із Віденською школою міжнародних досліджень, Пан'європейським рухом Австрії та Віденським університетом.

Отже, питання конфіскації російських активів залишається відкритим: політична воля є, але правові запобіжники та побоювання окремих країн гальмують процес. Для України це означає, що відбудова значною мірою залежатиме від того, чи вдасться знайти юридично безпечний шлях до використання цих коштів.