Боснія і Герцеговина: чи стане Балкани новим фронтом гібридної війни РФ

Дейтонська угода 1995 року, укладена за посередництва США, завершила війну в Боснії та створила модель співіснування двох утворень: Федерації Боснії і Герцеговини, де переважають босняки-мусульмани та хорвати-католики, і Республіки Сербської з центром у Баня-Луці, населеної переважно православними сербами. Ця конструкція три десятиліття дозволяла уникати нового збройного конфлікту, однак її вразливі місця дедалі активніше використовують проросійські політичні сили, які прагнуть максимально послабити центральну владу в Сараєві.

Президент Республіки Сербської Мілорад Додік, відомий як давній союзник Володимира Путіна, регулярно відвідує Москву та блокує рішення центрального уряду. Москва підтримує ці процеси політично, інформаційно та дипломатично, оскільки для Кремля будь-яке загострення на Балканах означає відволікання уваги й ресурсів Європи та НАТО від війни проти України. Російські спецслужби розгорнули в Республіці Сербській інфраструктуру підтримки так званої салямі-сецесії — поетапного обмеження суверенітету замість раптового проголошення незалежності. Паралельно формується парамілітарний резерв: під прикриттям «православних братств», мотоклубів і спортивних організацій створено мережу радикалів, які пройшли вишкіл в російських інструкторів.

Дестабілізація Боснії і Герцеговини зумовлена не лише російським впливом. Офіційний Белград має власний стратегічний інтерес у підтримці сепаратистських тенденцій у Республіці Сербській, що випливає з концепції «Сербського світу» (Srpski svet), яку аналітики розглядають як сучасну інтерпретацію ідеї «Великої Сербії». Потенційною точкою ескалації експерти називають округ Брчко, який розділяє територію Республіки Сербської на дві частини та перебуває під контролем центральної влади й міжнародного супервайзера. Серед сценаріїв військової ескалації — спроба сербських сил пробити коридор через Брчко для з'єднання східних і західних земель.

Балкани не можна залишати поза увагою, адже запобігання новій кризі коштуватиме значно менше, ніж її подолання. Для цього необхідно зміцнити міжнародну безпекову присутність у найбільш вразливих районах Боснії і Герцеговини, посилити санкційний тиск на тих, хто підриває Дейтонські домовленості, та активізувати співпрацю спецслужб європейських держав у протидії російським мережам впливу.