Росія знижує прогнози з газу: що це означає для Європи та цін

За оновленим проєктом урядового документа, у 2026 році Росія видобуде 683,1 млрд кубометрів газу. Це на 5,3 млрд кубометрів менше, ніж закладали в травневому прогнозі, хоча показник усе одно перевищує результат 2025 року — 662,7 млрд кубометрів. Перегляд став наслідком розриву економічних і політичних зв'язків Москви із Заходом через війну проти України.

Для європейських споживачів важливіший інший бік цієї історії. Минулого року експорт російського газу до Європи впав на 44% — до 18 млрд кубометрів, найнижчого рівня з середини 1970-х. Ще у 2018–2019 роках трубопровідні поставки сягали близько 180 млрд кубометрів на рік. Обвал прискорився після закриття транзитного маршруту через Україну. Тобто Росія втрачає не тимчасово, а структурно — ринок, який десятиліттями був для неї головним.

Кремль реагує у звичний спосіб: цього місяця там заявили, що Європа нібито шкодить собі, купуючи дорожчий газ на спотовому ринку, і що Москва готова відновити постачання. Серед можливих маршрутів називають підводні газопроводи «Північний потік» — одна з ниток системи залишилася неушкодженою після вибухів у вересні 2022 року. Водночас Росія знизила прогноз видобутку нафти на 2026 рік до мінімуму за 17 років і переглянула очікування щодо експорту пального на цей та наступний роки. Нові цифри використають для оновлення федерального бюджету до 2029 року — а отже, йдеться про довгострокове планування в умовах втраченого ринку.

Ставка на скраплений газ теж коригується. Морський експорт СПГ цього року має зрости до 35 млн тонн проти 30,3 млн тонн у 2025 році, але це на 5,3 млн тонн менше за попередні очікування; подальше зростання очікується, проте повільніше, ніж планували. Паралельно Москва нарощує тіньовий флот для перевезення СПГ напередодні посилення санкцій ЄС у 2027 році: за останні пів року щонайменше вісім уживаних танкерів після продажу почали возити російські вантажі, а загалом такий флот сягнув 25 суден. Чотири нещодавно придбані судна вже перевозили вантажі з хабів, що обробляють підсанкційний СПГ, і тепер ходять під російським прапором.

Для України та Європи ці цифри мають подвійне значення. З одного боку, вони підтверджують, що відмова від російського газу працює як економічний важіль: Москва втрачає доходи, на які розраховувала у бюджеті. З іншого — перехідний період болючий і для споживачів. Газові сховища ЄС заповнені на 69% проти середніх 85% для цієї пори за останні п'ять років, а Німеччина та Нідерланди, де зосереджено 35% потужностей зберігання в ЄС, відстають від потрібних темпів поповнення запасів. Світові ціни на нафту перевищили 100 доларів за барель, а дизель у ЄС подорожчав на 38% у річному вимірі.

Підсумок простий: Росія вже не може диктувати Європі газові умови, але й остаточна відмова від її постачань вимагатиме від європейців заповнити сховища, диверсифікувати джерела та витримати ціновий тиск. Від того, наскільки швидко це вдасться, залежатиме і ціна опалення для домогосподарств, і стійкість підтримки України.