Зима як зброя: що західні експерти кажуть про плани Путіна та шанси України

Москва не змінює стратегії: тиск на фронті поєднується з ударами по містах, енергетиці, портах і залізниці. Мета — виснажити країну та посилити тиск на цивільних напередодні зими. Про це йшлося під час дискусії в Атлантичній раді США, де колишні посадовці та лідери оцінювали перспективи війни.

Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон назвав атаки на українську залізницю «наслідком відчаю Путіна». За його словами, Кремль намагається залякати українців, бо має серйозні проблеми на лінії фронту та в економіці. Джонсон звернув увагу на озвучену Дональдом Трампом в ООН цифру — близько 25 тисяч загиблих щомісяця з обох сторін — і припустив, що це занижена оцінка, згадавши про 40–42 тисячі загиблих росіян за останні кілька місяців. Він переконаний: тиснути зараз потрібно на Москву, а не вимагати від Києва відмовитися від далекобійних ударів. «Це боротьба Давида і Голіафа. У Давида є праща, здатна знищувати нафтопереробні заводи та інші об’єкти. Навіщо ми забираємо у Давида його пращу?» — запитав він.

Екскерівник ЦРУ Девід Петреус розповів, що перебував у потягу, коли 13 вересня Росія вдарила по залізниці на польсько-українському кордоні, і наголосив, що це лише частина ширшої кампанії. За останні місяці під обстріли потрапили сотні локомотивів, прикордонні переходи, мости, склади, енергооб'єкти, заводи, АЗС, портова інфраструктура та цивільні судна. Повітряна загроза теж зростає: Росія суттєво збільшила застосування балістики, проти якої в України обмежений запас перехоплювачів, а використання реактивних дронів зросло з кількох сотень у червні до понад 2800 у серпні. Україна вже застосовує власні дрони-перехоплювачі, але масштабувати виробництво швидко не вийде.

Попри це, Петреус вказав на здатність українських сил повертати маневр на полі бою — прикладом він назвав контрнаступальну операцію «Вівальді» поблизу Лимана. Йдеться про удари по розвідці, засобах радіоелектронної боротьби, управлінні, логістиці та операторах дронів, що тимчасово «осліплює» противника. «Прозоре» поле бою не означає кінець маневру, якщо вдається дезорганізувати систему виявлення цілей, підсумував він. У «війні адаптацій», за його словами, виграє той, хто швидше розробляє й інтегрує нові технології, а політично все інакше: Путін робить ставку на те, що Росія переживе Україну та її партнерів і витримає більші втрати. Українське бачення перемоги — утримувати фронт, завдавати некомпенсовних втрат, ізолювати російські сили від логістики, зробити Крим непридатним для використання та демонструвати, що час не на боці Москви. «Мета Заходу має полягати в тому, щоб допомогти Україні підвести Кремль до такого висновку», — наголосив Петреус.

Експрезидент Польщі Александр Квасневський нагадав про розмову з Путіним у Кремлі 2002 року, під час якої той назвав своєю метою відновлення «великої Росії». За його словами, після 2014 року це перетворилося на одержимість, адже західний курс України та її демократія є екзистенційною загрозою для російського режиму. Квасневський прогнозує, що головним викликом зими стане психологічна війна проти цивільних: тижні й місяці без світла, тепла й ліфтів у багатоповерхівках. Для Польщі це теж ризик — нова хвиля біженців і політичне напруження в Європі, чим Москва може скористатися. Він також критикував заздалегідь оголошену відмову від перспективи членства України в НАТО: «Якщо ми хочемо запропонувати Україні серйозні гарантії безпеки, тоді членство в НАТО є нашою гарантією номер один».

Джонсон додав, що обговорював завершення війни з Трампом, який вірить: Путін не прагне захопити всю Україну, отже, домовитися можна. Він згадав слова Джареда Кушнера про готовність гарантій безпеки за умови відходу українців з решти Донбасу і зауважив, що Києву було б надзвичайно важко на це погодитися. На його думку, Україна не може пристати на капітуляцію чи умови, які дозволять Росії накопичити сили для нового удару, а без військового тиску й підтверджених зобов'язань щодо НАТО та ЄС вирішення війни не буде. Петреус наостанок наголосив на поєднанні санкцій із військовим тиском, згадавши закон Ліндсі Грема, який розширює обмеження проти російських посадовців, фінансових установ і «тіньового флоту» та дає президенту США право на мита до 100% для покупців російських нафти й газу.

Підсумок для України та її партнерів простий: зима стане тестом не лише для енергосистеми, а й для витримки суспільств і політичної волі Заходу. Якщо Київ зможе утримати фронт і зберегти підтримку, а Москва переконається, що час не працює на неї, з'явиться шанс на завершення війни. Якщо ж тиск на Україну зростатиме, а тиск на Кремль слабшатиме, війна ризикує затягнутися на роки.