Мита на експорт сої та ріпаку змінили структуру агроекспорту: що це означає

За словами міністра аграрної політики Тараса Висоцького, у 2026/27 маркетинговому році виробництво сої прогнозується на рівні 3,8 млн тонн, з яких близько 2,8 млн тонн планують переробити всередині країни, а решту — приблизно 1 млн тонн — експортувати. «Це свідома політика, щоб переробка зростала», — сказав він журналістам. Це означає, що частка переробки може сягнути близько 70–74%.

Перелом стався після того, як з 4 вересня 2025 року набув чинності закон №4536-IX, який запровадив 10-відсоткове вивізне мито на соєві боби та насіння ріпаку. Ставка має щороку знижуватися на 1% з 1 січня 2030 року, поки у 2035-му не сягне 5%. Водночас безпосередні виробники та кооперативи, які експортують власну продукцію, від сплати мита звільнені.

Ефект виявився швидшим, ніж очікували. За даними асоціації «Укроліяпром» за 2025/26 маркетинговий рік, переробка насіння ріпаку зросла у 2,7 раза — з 15% до 42%, експорт ріпакової олії — у 2,5 раза, а валютний виторг від нього — більш ніж утричі, до 588 млн доларів. Переробка сої за той самий період зросла з 39% до 54,2%, що стало історичним рекордом. Попри падіння врожаю соєвих бобів із 6,6 млн до 4,8 млн тонн, виторг від експорту соєвої олії та шроту збільшився на 12,3% — до 1,02 млрд доларів.

Заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський наголосив, що побоювання щодо відмови фермерів вирощувати ці культури не справдилися: «Після введення мита фермери продовжують вважати ці культури рентабельними для себе». За даними Мінагрополітики, додаткові надходження до держбюджету від експортного мита на сою та ріпак становили 2,174 млрд грн за період із вересня 2025 по серпень 2026 року. Він також зауважив, що блокування ворогом морських портів та іншої логістики лише посилює важливість стимулювання переробки.

Для аграріїв це означає поступову зміну логіки роботи: замість продавати сировину за кордон вигідніше стає переробляти її вдома, а отже — створювати робочі місця й додаткову вартість усередині країни. Для держбюджету — додаткові надходження від мита і валютна виручка від експорту готової продукції. Водночас площі збирання цих культур майже не змінилися: загалом вони зросли з 3,25 млн до 3,37 млн га, причому ріпак додав 15,7%, а соя втратила 3,9%.

Головне питання надалі — чи втримається ця тенденція, коли ставка мита почне знижуватися. Якщо переробні потужності й надалі розвиватимуться, Україна має шанс закріпити за собою статус не лише постачальника сировини, а й виробника готової олії та шроту.