Захист АЗС від реактивних «шахедів»: чому це можливо, але не зараз

Регулярні атаки на АЗС показали проблему, яку раніше не вирішували в такому масштабі: точкові об'єкти критичної інфраструктури захищені значно гірше, ніж великі. Ворожі удари по заправках стали не просто епізодом, а системною загрозою, яка впливає на логістику, постачання пального і повсякденне життя людей у прифронтових та тилових регіонах.

За оцінкою експерта Старікова, у короткостроковій перспективі Росія продовжить бити по українських заправках. Причина проста: в України зараз немає засобів, які гарантовано уражають цілі, котрі ворог використовує для таких атак, — реактивні «шахеди». Ситуація змінилася після того, як противник зробив висновки з власної тактики та модернізував дрони. «Раніше ворог застосовував "шахеди" з поршневими двигунами. Такі дрони були повільними. Ми до цих цілей пристосувалися і змогли гарантовано збивати їх. Однак після цього росіяни модернізували свої дрони, створивши нові версії "шахедів", які літають на великих швидкостях. І тепер швидкість реактивних "шахедів" перевищує швидкість наших засобів гарантованого ураження», — пояснює Старіков. За його словами, на певному етапі боротьби Україна, ймовірно, прорахувалася з цією новою загрозою.

Проблема не суто українська: засобів для перехоплення реактивних «шахедів» бракує і в партнерів. Тому українські інженери проєктують і намагаються створити системи ППО, здатні впоратися з таким завданням. «Тому у середньостроковій перспективі — це можливо», — прогнозує експерт.

Однак навіть цей шлях упирається у гроші. Створення таких систем потребує фінансування, і саме тут виникає головне питання. «Чи є на це фінансування? На це запитання я відповісти не можу. Робота з розробки засобів ППО потребує десятків мільйонів доларів. Для того щоб зупинити атаки, необхідно накопичити відповідні ресурси. Усі ресурси, які йдуть на другорядні речі, спрямувати на першочергові завдання. А також правильно планувати оборонні завдання», — зазначає Старіков.

Отже, захист заправок і подібних точкових цілей — це питання не бажання, а ресурсів і часу. Найближчим часом удари, найімовірніше, триватимуть, тоді як реальне прикриття цих об'єктів залежатиме від того, чи вдасться зосередити кошти на розробці нових засобів ППО та чи вистачить на це політичної волі.