Рештки Євгена Стахіва: чому повернення борця за Донбас важливе для України

Ініціатива щодо повернення останків Євгена Стахіва з’явилася на тлі створення Українського національного пантеону — проєкту, ініційованого президентом Володимиром Зеленським. Цей загальнонаціональний меморіал має символізувати тяглість української державницької традиції від часів Русі до сучасності. Уже відбулося перепоховання провідника ОУН Андрія Мельника та його дружини, а також першого голови ОУН Євгена Коновальця. На черзі — перемовини про повернення праху Симона Петлюри та гетьмана Павла Скоропадського.

Євген Стахів розпочав свою діяльність у 1930-х роках у Галичині, а в 1942-му отримав завдання від Василя Кука розгорнути підпільну мережу на сході України. Як керівник Південної похідної групи ОУН він організував осередки в Маріуполі, Донецьку, Луганську, Краснодоні, Кривому Розі та Дніпропетровську. Створене ним підпілля діяло під гаслом «За Україну без Гітлера та Сталіна», а під час нацистської окупації на території сучасних Донецької та Луганської областей було розстріляно понад сотню українських підпільників.

У 1944 році Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради. Після війни він емігрував до США, де займався громадською діяльністю та був представником демократичного крила ОУН. Окремої уваги заслуговує його роль у розвінчанні радянського міфу про «Молоду гвардію»: за свідченнями Стахіва, письменник Олександр Фадєєв використав факти реальної антинімецької діяльності підпілля ОУН, але приписав їх комсомольцям, а самого Стахіва вивів під вигаданим ім’ям зрадника.

Повернення останків Стахіва, який помер у Нью-Йорку 2014 року у віці 95 років, має не лише символічне значення. Це крок до відновлення історичної справедливості щодо Донбасу, який десятиліттями подавався виключно як «червоний пояс». Перепоховання з державними почестями стане визнанням внеску учасників національно-визвольного руху на Сході України, які боролися проти нацистських та радянських окупантів.