Куди зникає «чудовий український бізнес»: розбір тривожної тези

Спостереження просте: у кількох закладах Києва відвідувач був єдиним у залі, попри привабливий інтер'єр і чек близько 10 євро за вечерю. Звідси — висновок, що звичний для багатьох український малий і середній бізнес із його швидким сервісом, доступними цінами та увагою до деталей поступово втрачає ґрунт. Автор нагадує, як українці за кордоном порівнювали якість і зручність місцевих послуг — від банкінгу до доставки — на користь українських, і зауважує, що ця перевага була наслідком конкурентного ринку, який тепер звужується.

Механізм цього звуження автор описує через демографію. За його оцінкою, внаслідок війни країна втратить щонайменше 5 млн людей, а ймовірніше — 7–10 млн. Далі спрацьовує ланцюжок: менше відвідувачів у ресторанах — менше замовлень у постачальників м'яса, хліба, сиру — менші обсяги виробництва — вища собівартість одиниці продукції — вищі ціни — ще менший попит. Це замкнене коло, зазначає він, і воно діє не лише в харчовій галузі, а й у будь-якому виробництві чи сфері послуг.

Окремий акцент — на складі тих, хто виїхав. Ідеться переважно про платоспроможних людей і про матерів із дітьми, а отже, про найбільш економічно активну частину населення. Саме тому, на думку автора, втрати економіки виявляються непропорційно більшими, ніж можна було б припустити лише за кількістю тих, хто залишив країну. Довоєнної собівартості, що трималася на великих обсягах, уже не буде.

Ще один вимір — безпека. Автор згадує удари по «Новій пошті» та «Розетті» і висловлює сумнів, що навіть у разі відновлення робота цих сервісів повернеться до попереднього рівня: повторні атаки здатні зробити відновлення неповним. Він не виключає, що бізнес, який виживе, стане прагматичнішим — простіші рішення, орієнтація на прибуток, менше «вау-ефектів», на які бракує грошей.

У підсумку йдеться не про долю окремих закладів, а про зміну самої моделі споживання й підприємництва. Автор закликає не тішитися з труднощів бізнесу, адже за будь-яку кризу зрештою платить кінцевий споживач. Для людей це означає менший вибір і повільніший сервіс, для країни — вужчу базу для податків і робочих місць. Наскільки цей сценарій реалізується, залежить від того, скільки людей вдасться повернути і як швидко економіка знайде нову рівновагу.