O OpinionАналітика та думки про Україну

Чому в Україні складно діагностують завезені тропічні інфекції

·421 слівредакція
Чому в Україні складно діагностують завезені тропічні інфекції

В Україні вже зафіксували випадки рідкісних тропічних хвороб, завезених з-за кордону. Через ослаблену систему епіднагляду та брак фахівців такі інфекції часто залишаються недіагностованими, що створює потенційну загрозу для суспільства.

Під час повномасштабної війни та масштабних міграційних переміщень Україна втратила дієву систему епідеміологічного нагляду. Як зауважує лікарка-інфекціоністка, професорка Ольга Голубовська, у країні вже виявили кілька випадків екзотичних інфекцій, які раніше траплялися вкрай рідко. Успішне виявлення та лікування таких хвороб напряму залежить від правильного діагнозу, а його здатні поставити лише окремі фахівці.

Серед зафіксованих в Україні тропічних хвороб — чикунгунья. Це гостре вірусне захворювання, яке передається через укуси комарів і спричиняє високу температуру та сильний біль у суглобах. Назва хвороби в перекладі означає «скручений» через характерну позу, яку приймають хворі. Проте специфічних симптомів у цієї інфекції немає, тому без належної підготовки лікар може просто не запідозрити її. За словами Голубовської, діагноз «чикунгунья» вже ставили в кількох закладах, зокрема в Олександрівській лікарні Києва, але таких установ в країні одиниці. Водночас це не означає, що люди не привозять цю інфекцію — просто її не виявляють.

Ще одна загроза — лихоманка денге, з якою українські лікарі вже знайомі завдяки спеціальному навчанню. Це вірусне захворювання також передається через укуси комарів і найпоширеніше в Азії, Латинській Америці та Африці. Всесвітня організація охорони здоров’я фіксує зростання кількості випадків денге в багатьох регіонах світу. В Україні також зафіксували лихоманку Західного Нілу — на Полтавщині.

Як наголошує Ольга Голубовська, основна проблема — відсутність системного діалогу між експертами та державними органами. Епідеміологічна безпека потребує не просто реагування на вже виявлені випадки, а профілактичної роботи: підготовки фахівців, вивчення медицини подорожей, визначення стратегічних викликів. Люди переміщуються між країнами разом із переносниками збудників, до того ж на ситуацію впливає зміна клімату. Тому держава має взяти на себе відповідальність за створення системи, яка дозволить вчасно виявляти та контролювати такі інфекції, а не покладатися лише на окремих лікарів.

Читайте також