Реформа СБУ: як поєднати євростандарти з безпековою стійкістю

Аналіз проміжних вимог Єврокомісії за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», переговори за яким відкрили 15 червня 2026 року, показує: ключове протиріччя реформи — вимога звузити мандат спецслужби, сформульована на основі мирних практик, тоді як Україна протистоїть агресії РФ. Відтак постає питання не «чи реформувати», а як зробити це без втрати спроможностей — і зараз, і після завершення активної фази війни.

Єдиної моделі спеціальної служби в ЄС не існує. У щонайменше дев’яти державах-членах — зокрема Польщі, Німеччині, Франції, країнах Балтії та Скандинавії — служби внутрішньої безпеки мають повноваження досудового розслідування злочинів проти нацбезпеки. Це підтверджує й експертиза Женевського центру врядування у секторі безпеки (DCAF) законопроєкту № 11228-1 про протидію розвідувально-підривній діяльності. Тож вимога позбавити СБУ слідчих функцій не випливає з acquis ЄС і має вирішуватися з огляду на національні інтереси.

Найбільший ризик — «вікно вразливості»: якщо передати функції іншим органам до того, як вони напрацюють потрібні спроможності, противник цим скористається. Тому перерозподіл повноважень має відбуватися за принципом «спроможність передує передачі». Крім того, загроза з боку РФ не зникне після завершення бойових дій: Росія збереже розвідувально-підривний, диверсійний, кібернетичний та інформаційний потенціал. Досвід Польщі, Балтії та Скандинавії після 2022 року показує зворотну тенденцію — посилення спецслужб у відповідь на гібридну активність Москви.

Суспільна довіра до СБУ — важливий ресурс реформи. За опитуванням 2025 року, проведеним EUAM Ukraine та соціологічною групою «Рейтинг», СБУ посіла друге місце серед інституцій сектору цивільної безпеки з показником 78% довіри. Дані Київського міжнародного інституту соціології зафіксували зростання з 31% у 2021-му до 54% у 2024 році. Це забезпечує легітимність змін, тож важливо зберегти цей кредит через прозорість і підзвітність.

Підсумок: трансформація СБУ має бути комплексною, з урахуванням реалій війни. Євроінтеграційні зобов’язання та посилення безпекових спроможностей — не альтернативи, а взаємодоповнювальні завдання. Післявоєнне планування варто будувати не на скороченні, а на перепрофілюванні — з фокусом на контррозвідувальний захист відбудови, критичної інфраструктури та інвестицій.