Реактивні дрони долітають до Києва: чому старі підходи більше не працюють

Російські реактивні дрони дедалі частіше долають відстань у кілька областей і сягають Києва. Причина не лише в тактиці ворога, а й у фізиці: чим вища швидкість цілі, тим менше часу мають розрахунки на реакцію. Директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський пояснює, що ворог змінив підхід до застосування реактивних БПЛА: "А це скорочення реакції, умовно, з 60 секунд до шести, тому що швидкість 500 км/год у середньому".

За часів, коли основним засобом ураження були "Шахеди" на двигунах внутрішнього згоряння, між областями ефективно працювали мобільні вогневі групи — і з гарматами, і з дронами-перехоплювачами. Нині ця схема дає збої. За словами експерта, засобів радіолокації та протидії вже недостатньо для такого типу загроз, тому йдеться про розгортання більшої кількості станцій виявлення та комплексів радіоелектронної боротьби. Додатковий виклик — 16-канальні CRPA-антени, якими користується ворог: вони стійкіші до завад.

Для перехоплення зараз залучають класичні ЗРК, ПЗРК і авіацію з ракетами "повітря-повітря" та "поверхня-повітря". Однак реактивний дрон за своїм профілем ближчий до крилатої ракети, і це створює окрему проблему: він менший за площею, а отже, його ефективна площа розсіювання для класичних радарів значно менша. "Саме для цього потрібно використовувати більше тактичних РЛС, які працюють у відповідних діапазонах, здатних виявити, супроводити, обробити сигнал і підсвітити ціль для знищення", — зазначає Храпчинський.

Ключове обмеження — ціна й кількість. Західні станції на кшталт Ground Master 300 коштують мільйони доларів і постачаються обмежено. Тактичні РЛС, як-от ізраїльська RADA чи американський EchoShield, дешевші, але одна станція все одно сягає близько 700 тисяч доларів. Саме тому Україна шукає власне рішення: вдалося створити засоби вартістю близько 300 тисяч доларів за одиницю, що вдвічі дешевше за західні аналоги. Це дає змогу масштабувати виробництво й поступово розширювати радіолокаційне поле. "До кінця року точно масштабуємо кількість таких засобів", — каже експерт.

Окремий фактор — висота польоту. Реактивні дрони типу "Герань-4" та "Герань-5" можуть іти на 5–7 кілометрах, де ціла низка засобів ППО вже безсила: наприклад, зенітна самохідна установка Gepard ефективно працює лише до 3,5 км. Водночас на таких висотах цілі стабільно видно на радарах, тож питання не в тому, що нема чим збивати, а в тому, щоб вибудувати достатньо щільну мережу виявлення й ураження. Для людей це означає просту річ: безпека міст залежить не від однієї "чудо-зброї", а від масовості й дешевизни засобів, які можна розставити по всій країні.