Реактивні «Шахеди» йдуть з конвеєра: що це змінює для України

За підрахунками аналітика Богдана Мірошникова, у серпні Росія в середньому випускала по Україні 47 реактивних «Шахедів» на добу, а загалом за місяць — 1460 одиниць. Ключова деталь не в самій цифрі, а в логістиці: частина дронів доставляється на пускові рубежі майже відразу після виходу з цеху. Приклади, які наводить аналітик, показують цей розрив у часі: наприкінці серпня по Києву били дронами, виготовленими 10 липня, а вже наступного дня фіксували «Герань-4» від 25 серпня.

Для людей це означає, що проміжок між виробництвом і ударом скорочується до тижнів, а подекуди й днів. Такий режим дозволяє ворогу тримати високий темп атак без накопичення великих складських запасів. Водночас, за оцінкою Мірошникова, до 500 таких дронів Росія утримує в постійному резерві — ймовірно, для ударів по західних областях восени та по енергетиці взимку. Решта партій одразу прямує на пускові рубежі в районах Орла, Донецька та Гвардійського.

Ситуація з важчими ракетодронами — «Герань-5», «Бандероль», «Дань-М/Т» — дещо інша: їх випускають менше, але запас теж формують. Щоб економніше витрачати ресурс, ворог комбінує пуски «Герані-4» і «Герані-5». Це означає, що розрахунок робиться не на одну масовану хвилю, а на тривалий тиск протягом сезону.

Головна проблема — у засобах протидії. Реактивні перехоплювачі, призначені саме для таких цілей, поки що випускаються одинично, а їхня реальна ефективність залишається незрозумілою: це радше етап тестування, ніж серійне виробництво. Навіть їхня поява, на думку аналітика, не закриє питання повністю — потрібні ще дешеві авіаційні ракети та аналогічні дешеві ракети для зенітних комплексів. Найшвидший шанс на масштабування Мірошников бачить саме в другому напрямку, де вже є перевірені розробки.

Схожу логіку озвучує засновник First Contact Валерій Боровик: він пропонує збивати реактивні дрони дешевими ракетами з новими типами головок самонаведення — лазерними, тепловими чи відеоголовками. Орієнтир — ракети типу «Вампір», яких достатньо на складах у Європі та США, але які не застосовують через брак якісних систем наведення. Причина в фізиці: дешеві дрони-перехоплювачі, розраховані на повільні «Шахеди» з бензиновими двигунами, не встигають наздогнати швидкісні реактивні цілі. Швидкість — це і фактор, який прямо впливає на кількість жертв: у прифронтових містах, зокрема в Сумах, у людей лишаються лічені секунди, щоб дістатися укриття.

Отже, зниження інтенсивності запусків до звичніших показників варто читати не як полегшення, а як зміну ритму. Росія зберігає резерв під осінь і зиму, а Україна досі не має масового й дешевого інструменту протидії швидкісним дронам. Саме від того, чи вдасться швидко масштабувати такі засоби, залежатиме, скільки коштуватиме країні наступний опалювальний сезон.