Удари по «Енгельс-2»: чому втрата кожного Ту-95 б'є по Росії сильніше, ніж здається

Наприкінці серпня український безпілотник пролетів близько 800 км територією Росії та атакував стратегічний бомбардувальник Ту-95 на авіабазі «Енгельс-2» у Саратовській області. У літака відірвало частину правого крила, а супутникові знімки, зроблені невдовзі після удару, засвідчили серйозне пошкодження ще однієї машини того ж типу. Це вже друга атака на цю базу приблизно за шість тижнів: у липні інший Ту-95 дістав пошкодження, через яке його хвостову частину повністю відсікло від фюзеляжу. Обидва літаки, за оцінками аналітиків, навряд чи повернуться в стрій.

Ключова деталь тут — не масштаб руйнувань, а незворотність. Росія не випускала нових Ту-95 з 1992 року, тому кожна втрачена машина не компенсується новою. Частину таких бомбардувальників Москва вже втратила під час української операції «Павутина». За оцінками британського аналітичного центру RUSI, у строю в Росії може залишатися лише близько 20–30 Ту-95, а можливо, й менше. Додається й суто технічна проблема: обслуговування літаків, конструкція яких сягає 1950-х років, стає дедалі складнішим.

Для України ці цифри мають цілком практичний вимір. Ту-95 разом із новішим Ту-160 — єдині російські літаки, здатні нести далекобійні крилаті ракети Х-101, якими Росія б'є по українських містах. Дальність цих ракет перевищує 3000 км, а бойова частина важить близько 400 кг. Як пояснює дослідник RUSI Роберт Толласт, Ту-95 відіграють особливо важливу роль в ударах по енергетичній інфраструктурі України. «Тож чим менше Ту-95 залишається у Росії, тим менше таких ракет із руйнівними бойовими частинами та великою дальністю вона може запускати», — зазначає експерт.

Успіх серпневої атаки пояснюють поєднанням кількох чинників. Використаний безпілотник MICH-2000 має дальність близько 2000 км — цього достатньо, щоб дістатися «Енгельс-2» напряму, але маршрут проклали в обхід відомих районів зосередження російської ППО, використовуючи рельєф місцевості для зниження ризику виявлення. Не менш важливо, що російська протиповітряна оборона змушена одночасно прикривати дедалі більше об'єктів по всій країні — від нафтопереробних підприємств до складів. Це розпорошує ресурс, який і без того не безмежний.

Наслідки виходять за межі війни проти України. Ту-95 Росія використовує і для демонстративних польотів поблизу повітряного простору НАТО. Скорочення парку поступово обмежує здатність Москви одночасно завдавати масштабних далеких ударів і зберігати ці літаки як складову ядерного стримування. Йдеться про кампанію, яку можна назвати тихішою й повільнішою за «Павутину», але її логіка незмінна: поступово зменшувати флот, який відновити фактично неможливо.

Підсумок простий. Кожен знищений або пошкоджений Ту-95 — це не просто втрата однієї машини, а скорочення кількості ракет, які можуть полетіти по українських містах і енергосистемі. І водночас — додатковий тягар для Росії, якій дедалі важче балансувати між ударами по Україні зараз і збереженням бомбардувальників для потенційного протистояння з НАТО в майбутньому.