«Гра називалася ТЦК»: у київській спортшколі цькували сина військового

За словами матері хлопчика Наталі Севрюк, цькування було не одноразовим епізодом: дитину били, її речі кидали в басейн, з неї глузували. Найжорсткіша сцена сталася в готельному номері під час тихої години. «Один із хлопчиків тримав Тимофія за ноги, інший душив його подушкою. Третім був син тренера, він стояв поруч і сміявся. Це у них така була гра, називається „ТЦК“. З моєї дитини зробили „ухилянта“, він лежав лицем у подушку… Те, що його називали ухилянтом, для мене особливо боляче, бо мій чоловік з перших днів служить на передовій», — розповідає жінка.

Про те, що сталося, мати дізналася вже після повернення дітей до Києва — випадково, від інших батьків. Сам Тимофій довго мовчав, аби не завдавати рідним зайвих переживань. Наслідки не забарилися: у дитини з'явилися панічні атаки, нервові тики, страх фізичного контакту. Психологічна експертиза Національної академії внутрішніх справ засвідчила, що хлопчик пережив суб'єктивну загрозу життю та тривалий комплексний психотравмуючий вплив. Нині він під наглядом лікарів і приймає антитривожні препарати.

Історія виявилася не поодинокою. Мати іншого вихованця, Вікторія Агапова, розповіла, що її сина Яроміра, який має атиповий аутизм та епілепсію, та сама група хлопців жорстоко побила на льоду. Після цього в дитини стався епілептичний напад після чотирьох років ремісії. За її словами, експертиза також підтвердила тривале моральне й фізичне знущання. Жінка забрала сина зі школи та звернулася до поліції, проте відповіді досі немає. Керівництво закладу факт булінгу не визнало.

Психологиня Вікторія Богуславська, яка проводила експертизу стану Тимофія, наголошує: психолог не встановлює сам факт булінгу й не визначає винних — його завдання оцінити, як пережите вплинуло на дитину. «У випадку Тимофія я бачу, що ця історія для нього справді емоційно важка. Коли він говорить про табір і конкретні ситуації, змінюється його поведінка, зростає напруження», — каже вона. За її словами, дані тестування, поведінка хлопчика та його розповіді не суперечать одне одному, а складаються в цілісну картину пережитого стресу.

Фахівчиня радить батькам ставитися до скарг дитини серйозно, забезпечити їй відчуття безпеки й не вчити просто бити у відповідь — якщо нападників кілька або вони сильніші, це може лише загострити ситуацію. Замість цього варто вчити дитину виходити з небезпечної ситуації, кликати дорослих і обов'язково розповідати про те, що відбувається.

Мати Тимофія, яка сама працює прокуроркою, наполягає: адміністрація закладу не повідомила ні їй, ні правоохоронцям про факт булінгу, хоча була зобов'язана це зробити. Зараз поліція та прокуратура проводять офіційні перевірки й слідчі дії. Жінка переконана, що керівництво та тренер приховують ситуацію, аби уникнути відповідальності, і зазначає: лише протягом цього року команду залишили щонайменше четверо дітей, і батьки не завжди розголошували причини.

Ця історія — не лише про конкретну школу. Вона показує, як дитяче цькування набуває нових, болючих форм, коли в гру втягують воєнну тематику, а діти військових стають мішенню через те, що їхні батьки на фронті. І ще одне: механізми захисту, які мали б спрацьовувати в закладах освіти й спорту, часто не працюють — ані коли дитина страждає, ані коли батьки вимагають справедливості.