Земля перебудує карту світу: що означають прогнози геологів про новий суперконтинент

Тектонічні плити переміщуються безперервно, і цей рух здатен докорінно змінити розташування суходолу й океанів. За оцінками дослідників, на формування нового гігантського масиву материків може знадобитися близько 200 мільйонів років. Стільки ж минуло від початку розпаду Пангеї — суперконтиненту, частини якого згодом розійшлися й утворили знайомі нам материки.

Геологи розглядають кілька моделей майбутнього, і кожна залежить від того, які океанічні басейни скорочуватимуться, а які розширюватимуться. За одним із сценаріїв Тихий океан поступово зменшуватиметься, тоді як Атлантика ростиме: у такому разі Північна та Південна Америка змістяться в бік Східної Азії й зрештою зіткнуться з нею, а до об'єднаного суходолу потенційно приєднається й Антарктида. Наслідки для клімату були б відчутними: віддалені від океанів райони залишилися б без достатньої вологи й перетворилися на спекотні пустелі, тоді як більшість живих організмів зосередилася б у прибережних зонах із рясними опадами.

Інша модель дістала назву Аурика. Вона описує одночасне закриття кількох океанічних басейнів і появу величезного континенту, значна частина якого лежатиме поблизу екватора. За такого розкладу чималі площі суходолу опинилися б під впливом постійно високих температур, а віддалені від морів регіони потерпали б від нестачі опадів. Ще один варіант передбачає закриття Північного Льодовитого океану: тоді більшість материків, крім Антарктиди, зосередилися б у високих північних широтах. Це перебудувало б систему океанічних течій, які нині переносять тепло між регіонами, — полярні області стали б значно холоднішими, а морський лід тримався б на більшій частині суші цілий рік. Нарешті, можливе й скорочення Атлантики: тоді Америка зблизилася б із Європою та Азією, а географія Індійського океану теж змінилася б — частина його акваторії могла б перетворитися на внутрішнє море або замкнений басейн.

Для нинішніх поколінь ці прогнози не мають практичних наслідків — ідеться про масштаби, які неможливо співставити з людським життям чи навіть історією цивілізацій. Цінність таких моделей в іншому: вони нагадують, що звична карта світу не є чимось сталим, а лише коротким епізодом у багатомільярдній історії планети. І жоден із цих сценаріїв не можна вважати точним прогнозом, адже рух плит залежить від безлічі процесів, які складно передбачити на такій відстані в часі.