Мобільні клініки як відповідь на кадровий дефіцит у сільській медицині
Стаціонарні медзаклади на селі роками потерпають від нестачі лікарів, і вирішити це самими лише підвищеннями зарплат не вдається. Альтернативою можуть стати виїзні мультидисциплінарні команди, які привозять обладнання безпосередньо до пацієнта.
Про це під час конференції «Сільська медицина під час війни: практичні підходи до надання послуг, охорони здоров'я громад та підтримки медичних працівників» у Києві сказав Андрій Запітецький, генеральний директор і співзасновник благодійного фонду «Фортітьюд ЮА». На його думку, корінь проблеми — у самій логіці, за якою молодих медиків намагаються закріпити в селі назавжди.
«Майже ніхто з молодих студентів-лікарів не готовий після навчання кардинально змінити своє життя і з міста поїхати в село, щоб там працювати роками. А ось на модель, коли вони можуть поїхати попрацювати три місяці або рік, а потім вирішувати, як буде далі, більшість з них погоджувалася. І це саме формат мобільної клініки, коли ми можемо їм запропонувати працювати три-шість місяців, зручний і прийнятний для них», — пояснив він.
Суть моделі в тому, що ресурс рухається назустріч пацієнтові, а не навпаки. «В мобільній моделі професійної та технологічної ресурс переміщується безпосередньо до пацієнта, саме туди, де є потреба», — зазначив Запітецький. За його словами, один комплект обладнання працює постійно й максимально ефективно, а одна мультидисциплінарна команда регулярно обслуговує десятки громад. Це принципово інша економіка: замість утримувати напівпорожні кабінети в кожному селі, ресурс концентрують і переміщують туди, де він потрібен саме зараз.
Ще один аргумент на користь такого підходу — слабкі місця старої системи, які виявилися задовго до повномасштабного вторгнення. «Спілкуючись з сотнями лікарів, я почув від них цікаву тезу про те, що стара модель сільської медицини має багато прогалин і вона далебі не ідеально працювала і до війни, і тим паче під час великої війни», — підкреслив він. Війна лише загострила те, що існувало роками: частина закладів зруйнована, частина втратила персонал, а пацієнти в прифронтових і деокупованих районах залишилися без регулярного доступу до лікарів.
Саме на таких територіях і працюють клініки фонду, зареєстрованого у грудні 2022 року. Організація є оператором одного з найбільших флотів мобільних клінік в Україні та надає безкоштовну допомогу, зокрема на Запоріжжі, Миколаївщині, Сумщині й Харківщині. Пацієнти можуть отримати консультації сімейних лікарів, кардіологів, неврологів, офтальмологів та ендокринологів, а також пройти УЗД і ЕКГ.
Що це означає на практиці? Для мешканця віддаленого села мобільна клініка — це не абстрактна реформа, а шанс потрапити до вузького спеціаліста без поїздки в обласний центр, яка часто коштує і часу, і грошей, і здоров'я. Для молодого лікаря — можливість працювати за фахом, не зв'язуючи себе довічно з одним населеним пунктом. Для системи охорони здоров'я — спосіб використовувати дороге обладнання там, де воно дає максимальну віддачу. За словами Запітецького, мобільна медицина вже перестала бути кустарним інструментом і стає частиною системи охорони здоров'я та одним із механізмів її відновлення.
Питання лишається в масштабі: щоб виїзні команди закрили кадрову прогалину, а не лише пом'якшили її, потрібні стале фінансування, координація з громадами та зрозумілі умови роботи для медиків. Але сам принцип — рухати допомогу до пацієнта, а не чекати, поки пацієнт дістанеться до неї, — виглядає реалістичнішою відповіддю на дефіцит кадрів, ніж сподівання, що село колись знову стане привабливим місцем для лікаря на все життя.
