Звільнення економіста ВЕБ: чому Росія не зможе скористатися нафтовим шоком

У травні 2026 року Андрій Клепач, колишній заступник міністра економічного розвитку РФ і головний економіст державного ВЕБ, опублікував доповідь «Економіка Росії та геополітичні виклики». У ній він, попри свою системну підтримку війни та визнання анексованих територій «новими регіонами», змалював песимістичну картину для Кремля. У серпні того ж року його звільнили, що свідчить про чутливість теми для російської влади.

Ключовий меседж доповіді — санкції почали діяти. Наприкінці 2025 року Індія, Китай і Туреччина різко скоротили закупівлі російської нафти, що могло б призвести до недоотримання бюджетом 2–2,5 трлн рублів. Однак війна проти Ірану та блокада Ормузької протоки різко підняли світові ціни. За розрахунками ВЕБ, у 2026 році Brent може коштувати $89–103 за барель, а Urals — $68–83. Це дало Росії «тимчасовий перепочинок» і додаткові $30 млрд експортної виручки, але не вирішило системних проблем.

Навіть за сприятливого сценарію зростання ВВП Росії у 2026 році становитиме лише 0,3–0,6%, а інвестиції скоротяться на 1,7–2,5%. Російська економіка дедалі гірше перетворює нафтову ренту на розвиток. У 2027 році, після можливої нормалізації ринку, ціна Urals може впасти до $48 за барель, а експорт — до $414 млрд, що нижче рівня 2025 року. Нафтогазові доходи бюджету скоротяться з 9,1 трлн до 6,8 трлн рублів, що змусить Кремль секвеструвати видатки на науку, освіту та інфраструктуру.

Окремо Клепач наголошує на впливі українських ударів по російській нафтовій та логістичній інфраструктурі. Вони не лише ускладнюють експорт, а й можуть змусити Росію скорочувати видобуток нафти. Санкції та удари працюють у тандемі: перші знижують ціну, другі — фізичні обсяги. Це створює ситуацію, коли навіть високі світові ціни не можуть зупинити деградацію російської економіки.

Підсумок доповіді однозначний: війна на Близькому Сході купила Кремлю час, але не розв’язала жодної з проблем, що призвели до кризи. Уже до 2028 року позитивний ефект від нафтового шоку вичерпається, а російський ВВП у 2027 році зросте лише на 1–1,5% навіть за умови посилення санкцій та ударів. Це свідчить: санкції працюють, просто їхній ефект тимчасово маскується глобальною кон’юнктурою.