Вакарчук про українську естраду: від «кринжу» до визнання
Лідер «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук зізнався, що в юності не сприймав українську популярну музику, вважаючи її застарілою. Тепер він переконаний: справжню цінність тих пісень приховували невдале аранжування та системне применшення української культури.
У новому випуску подкасту Unzip Святослав Вакарчук розповів, як із роками змінилося його ставлення до вітчизняної естради. У 15 років він з іронією дивився на популярні українські композиції, не вбачаючи в них художньої цінності. Однак із набуттям професійного досвіду музикант почав аналізувати старі пісні глибше — звертаючи увагу не лише на якість запису, а й на мелодику, тексти та музичні рішення.
Вакарчук дійшов висновку, що серед української естради минулих десятиліть було чимало талановитих і самобутніх творів. Їхню справжню цінність, за його словами, нерідко затемнювали невдалі аранжування або слабке представлення широкій аудиторії. Артист наголосив, що знецінення української музики мало системний характер: її свідомо подавали як менш сучасну та престижну порівняно з російськомовною чи західною сценою.
Водночас музикант визнає, що не всі композиції того періоду були вдалими. Як і в будь-якій індустрії, поряд із сильними роботами існувало чимало посереднього матеріалу. Проте найкращі зразки, на його думку, витримали перевірку часом і сьогодні повертаються до слухачів у новому звучанні.
Тепер у старих піснях Вакарчук бачить яскраві мелодії, сильну лірику та музичні ходи, які можна назвати геніальними. Він переконаний, що такі роботи мають посісти належне місце в історії української культури — попри те, що десятиліттями їх намагалися представити як другорядні.
