Надія на нового «месію»: чому українці шукають порятунок у міфах

Останні кадрові рішення президента, схоже, стали спробою частково розрядити кризу, яку він же й створив. Було призначено новий уряд, змінилося керівництво Збройних сил, а на посаду міністра оборони запропоновано компромісну кандидатуру, яку, ймовірно, затвердять попри подальші протести. Однак ці перестановки засвідчили глибшу проблему: відсутність системної комунікації між владою та суспільством.

Новий прем’єр-міністр отримав позитивні характеристики навіть від опозиції, а склад уряду загалом не викликає підозр, за винятком міністерства, яке очолив М. Калашник — до його роботи на посаді голови Київської ОВА є питання. Зміна головнокомандувача ЗСУ виглядала назрілою: новопризначений М. Драпатий має багато авансів, але скоро зіткнеться з нереалістичними очікуваннями — чому ми досі не в Москві, чому не скасовано мобілізацію. Ворог готує нову хвилю, але суспільство зосереджене на ТЦК.

Дослідження центру «Рейтинг» від 20–21 липня показують: рівень довіри до В. Залужного, який уже понад два роки не в Україні, залишається найвищим — 70%. Водночас рівень довіри до Федорова, який у червні становив 34%, а 43% українців про нього не знали, миттєво підскочив до 65%, а впізнаваність — до 82%. Президент опустився на четверту сходинку (59%), пропустивши Буданова (62%).

Ці цифри підтверджують давню тенденцію: українці готові покладати надії на людей, створюючи навколо них міфи. Федоров став новим об'єктом такого культу, що небезпечно — суспільство бажає бачити лише позитив, не аналізуючи всього спектра діяльності. Легше повірити, що на фронті воюватимуть роботи, ніж те, що на реформу армії гроші є лише до серпня. Скандування «Фе-до-ров!» нагадує колишні «Ю-щен-ко!» або «Ю-ля!», а згодом — розчарування.

Підсумок: кадрові кризи — це подразник для суспільства, допінг для ворога і розчарування для партнерів. Влада має пам’ятати, що українці не пішаки, а їхня любов швидкоплинна. Непродумані рішення, гонитва за рейтингами та ігнорування безпеки — ось що веде до нових криз. І новий «месія» не врятує, якщо не змінити підхід до управління.