П'ята частина пекарень постраждала від війни: що це означає для цін на хліб

Перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко повідомив, що за час війни тією чи іншою мірою постраждали 15–20% хлібопекарських підприємств країни. Найбільших втрат зазнали виробництва у прифронтових і прикордонних регіонах — Харківщині, Донеччині, Запоріжжі, Херсонщині, Миколаївщині та Сумщині. Ступінь руйнувань різний: від вибитих вікон до повного знищення цехів, печей та ліній замішування тіста.

Незважаючи на масштабні пошкодження, дефіциту хліба в Україні не спостерігається. Хлібобулочні вироби — регіональний продукт, який зазвичай продають у радіусі 200–300 кілометрів від виробництва. Тому коли один завод зупиняється, його обсяги компенсують сусідні обласні комбінати. Запаси продовольчої пшениці та борошна достатні, однак із житнім борошном ситуація складніша: через скорочення посівів жита переробники змушені закуповувати сировину в Польщі та країнах Балтії, що здорожчує житньо-пшеничні сорти хліба.

Відновлення зруйнованих підприємств — процес тривалий. Навіть за наявності фінансування він займає близько року через технологічну складність обладнання. Промислові печі, шафи для вистоювання тіста та пакувальні лінії виготовляють за індивідуальними кресленнями, а частину автоматики замовляють у європейських виробників, де черга може сягати 6–9 місяців. Пільгове кредитування для компенсації втрат галузі залишається обмеженим.

На собівартість хліба тиснуть й інші чинники. Через удари по енергетичній інфраструктурі пекарні працюють на дизель-генераторах, один потужний з яких коштує 3–4 млн гривень, а вироблена електроенергія в рази дорожча за мережеву. Тарифи на електроенергію зросли на 30%, подорожчала логістика, а через брак кадрів збільшилися витрати на оплату праці. Для відповідності статусу критично важливих підприємств пекарні змушені підвищувати середню зарплату до 20 тисяч гривень.

Більшість підприємств галузі працюють із мінімальною маржею 3–5%, а інколи — без прибутку. Через це пекарі періодично підвищують ціни на 5–10%, лише покриваючи витрати. Ціна на класичний хліб залишатиметься найстабільнішою завдяки високому попиту та простішому циклу виробництва. Натомість здоба та спеціальні вироби можуть подорожчати на 15–20% і більше, оскільки в їхньому виробництві використовують більше дріжджів, цукру, жирів та наповнювачів.

У 2026 році виробники вже попереджали про зростання собівартості через подорожчання електроенергії, пального та логістики. Водночас проблем із пшеничним зерном для внутрішнього ринку не очікують: урожай зернових прогнозують на рівні близько 60,4 млн тонн, а врожай пшениці більш ніж учетверо перевищить потреби споживання.