Лабораторні аналізи без доплати: чому приватні мережі можуть піти з НСЗУ

Дискусія про тарифи на лабораторну діагностику виглядає як суперечка про гроші приватних клінік, але насправді йдеться про інше: чи зможе людина здати аналіз за направленням лікаря там, де вона живе, і не платити за нього з власної кишені. Таку думку висловив партнер юридичної компанії Syrota Dzis Melnyk & Partners Сергій Дзіс.

За його словами, коли приватна лабораторія виходить із договору з Національною службою здоров'я, попит на послугу не зникає — вона просто стає платною, або пацієнт змушений їхати по неї до сусіднього міста. Найвідчутніше це в малих містах, прифронтових і деокупованих громадах, де комунальна мережа пошкоджена або втратила кадри, а приватний надавач закриває значну частку діагностики.

Юрист звертає увагу на нерівність у структурі витрат. Модель фінансування за єдиними для всієї країни тарифами, передбачена законом про державні фінансові гарантії медичного обслуговування, перестає бути нейтральною, коли йдеться про собівартість. Комунальним і державним закладам бюджети покривають енергоносії, ремонти, обладнання та доплати персоналу, тоді як приватний надавач утримує все це з того самого тарифу, з якого оплачує реагенти й зарплати. До цієї різниці додаються норми, які прямо розділяють надавачів за формою власності.

Ідеться про постанову Кабінету міністрів від 31 грудня 2025 року, яка забороняє НСЗУ збільшувати заплановану вартість послуг за договорами саме з приватними надавачами за сервісом «Лабораторна діагностика» та застосовує понижувальний коефіцієнт 0,6 при прирості обсягів понад 80%, виводячи з-під його дії державні заклади. Крім того, наказ НСЗУ від 15 травня 2025 року №377 змінив методику обліку так, що одне дослідження розкладається на кілька окремих облікованих послуг. Через це кількість послуг у системі зростає кратно за тієї самої кількості пацієнтів, надавач автоматично перетинає поріг у 80% і отримує той самий коефіцієнт 0,6.

«Практичний наслідок стосується не звітності, а географії», — наголошує Дзіс. Розширення мережі — це рішення на роки: закупівля обладнання, логістика зразків, персонал. Коли зростання обсягів саме по собі стає підставою для зниження оплати, планувати таке розширення неможливо. За передбачуваних правил приватний сектор мав би стимул відкривати пункти забору і лабораторії там, де їх бракує, а за чинних раціональна стратегія протилежна — не зростати й концентруватися в обласних центрах.

На думку експерта, на практиці принцип «гроші йдуть за пацієнтом» замінюється прив'язкою фінансування до одного місця надання послуг. Ці положення, вважає він, мають ознаки антиконкурентних дій органів влади, і ринок уже звернувся із відповідною заявою до АМКУ. Предмет розмови з НСЗУ, МОЗ і Кабміном юрист формулює просто: методика тарифу, яка враховує повну собівартість для закладу без бюджетного утримання, і скасування норм, що ділять надавачів за формою власності. «Виграє від цього передусім пацієнт», — підсумував Дзіс.

Отже, йдеться не лише про комерційні умови для лабораторій, а про те, чи залишиться аналіз за направленням безкоштовним і доступним поруч із домом. Якщо приватні мережі почнуть виходити з договорів із НСЗУ, найбільше постраждають мешканці малих міст і прифронтових громад, де альтернативи майже немає.