Паливний дефіцит в Україні: що відбувається і чого чекати восени

Атаки на одеські порти в середині липня суттєво ускладнили морський імпорт пального, що вилилося у дефіцит бензину та дизпалива. Попри те, що минуло кілька тижнів, проблема не зникла, а навпаки обросла новими викликами, які продовжують тиснути на ринок і ціни.

Головний чинник — безпекові ризики, через які постачання водою різко скоротилося. Після інциденту з газовозом, що прямував в Україну, вартість фрахту та страхування зросла настільки, що судноплавні компанії практично втратили інтерес до українського напрямку. Додатково Румунія обмежила експорт нафтопродуктів зі своїх заводів, хоча транзит через порти ще дозволений — саме цим шляхом надходить значна частина пального. Ситуацію ускладнює обміління Дунаю: баржі тепер завантажують лише на третину-половину їхньої місткості, що суттєво знижує пропускну здатність цього каналу.

У відповідь імпортери переорієнтувалися на автомобільні перевезення, що одразу збільшило споживання пального на логістику. Водночас промислові підприємства почали масово скуповувати пальне оптом, через що оптові ціни подекуди перевищили роздрібні. Наприкінці липня — на початку серпня на багатьох АЗС дизпаливо зникало вже у другій половині дня.

Додаткові труднощі створюють наземні маршрути: вантажівки та залізничні цистерни з пальним стоять у чергах на кордоні разом із зерновозами, що порушує ритмічність поставок. Через спеку Польща зупинила рух на окремих ділянках, а концерн ORLEN із технічних причин скоротив серпневі обсяги для українських компаній на 20–30%. Світові ціни також додають напруги: сплеск споживання та обмеження майже за всіма імпортними напрямками створюють ефект, який окремими днями нагадує паніку.

Попри все, ринок демонструє відносну стійкість. У липні імпорт дизпалива склав 562 тисячі тонн — на 5% більше, ніж торік, а бензину — 196 тисяч тонн, що є найкращим показником із серпня минулого року. Більшість провідних постачальників поліпшили свої результати.

Отже, дефіцит пального — це не тимчасовий збій, а комплексна проблема, що поєднує безпекові, логістичні та ринкові чинники. Восени ризики збережуться, якщо не зміниться ситуація з безпекою портів і транзитними маршрутами.