КНДР у війні проти України: що означає альянс Москви й Пхеньяна для Європи та Азії

Північнокорейські військові, снаряди та робітники дедалі глибше вбудовуються у російську воєнну машину. Аналітики наголошують: це стирає межу між безпекою Європи та Індо-Тихоокеанського регіону.
Участь Північної Кореї у російській війні проти України сягнула масштабів, яких раніше не спостерігалося. За оцінками президента некомерційної організації «Фонд Саратога» Глена Говарда, цей союз фактично розмиває кордон між європейською та азійською безпекою — те, що донедавна здавалося двома окремими театрами протистояння, тепер працює як єдина система.
Ідеться не лише про солдатів. У 2024 році Пхеньян відправив до Курської області РФ понад 10 тисяч військовослужбовців, аби допомогти Москві відбити український наступ восени. Президент України Володимир Зеленський згодом казав, що Кім Чен Ин готовий відправити на війну ще до 40 тисяч людей. За даними української розвідки, з 2024 року через Курську область пройшли ротацію понад 25 тисяч північнокорейських військових — і для Пхеньяна це перетворилося на своєрідну лабораторію сучасної загальновійськової війни, досвід якої інакше здобути було б ніде.
Практичний вимір цієї співпраці теж суттєвий. За деякими нещодавніми оцінками, КНДР поставила Росії до 15 мільйонів артилерійських снарядів. За даними Ради національної безпеки і оборони України, північнокорейські боєприпаси становлять до 50–70% усіх, які російські війська використовують в Україні. Крім того, за оцінками українських військових, близько 20 тисяч північнокорейських робітників задіяні на промислових об'єктах по всій Росії. У відповідь Москва забезпечує Пхеньян енергоресурсами та щороку постачає 600–700 тисяч тонн рису, чим самостійно покриває понад половину хронічного продовольчого дефіциту Північної Кореї. Сторони також розширюють прикордонну інфраструктуру: завершують двосмуговий автомобільний міст через річку Туманну, розрахований на 300 важких транспортних засобів щодня, і модернізують залізничне сполучення через Корейсько-російський міст дружби.
Для України та її партнерів із цього випливає кілька наслідків. По-перше, війна дедалі менше є суто європейською справою — її ресурсна база простягається до Східної Азії, а отже, й тиск на Москву має враховувати цей вимір. По-друге, бойовий досвід, який Пхеньян отримує на українських фронтах, згодом може бути застосований на Корейському півострові. Говард проводить пряму паралель між Сеулом і Харковом: південнокорейська столиця розташована приблизно за 30 миль від демілітаризованої зони й має таку саму географічну вразливість до транскордонних ударів. Показово, що північнокорейські підрозділи, зокрема 400 операторів дронів і 90 операторів ракетних систем, розгорталися на тилових базах у Воронезькій та Курській областях для ударів по Сумах і Харкову.
Окремий аспект — технологічний. Передача російських технологій, за словами експерта, модернізує оборонно-промислову базу Пхеньяна: підвищує точність наведення балістичних ракет KN-23 і KN-24, сприяє розвитку систем протиповітряної оборони, атомних підводних човнів і можливостей запуску супутників. Це означає, що загрози, які раніше оцінювалися як віддалена перспектива, можуть матеріалізуватися швидше.
На цьому тлі союз Москви й Пхеньяна дедалі більше нагадує не тимчасову оборудку, а постійний оперативний альянс. Пхеньян, імовірно, розраховує на пряму російську допомогу в разі майбутнього конфлікту на Корейському півострові. Саме тому на саміті НАТО в Анкарі лідери Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії закликали створити «Партнерство Корея–НАТО 2.0» як основу нової євразійської безпекової системи. Говард вважає, що США мають підтримати такі ініціативи та припинити послаблювати власні союзи в регіоні, а відновлення регулярних військових навчань із Південною Кореєю назвав би «хорошим першим кроком». Ще раніше колишній міністр оборони США Ллойд Остін попереджав: коли північнокорейські війська вперше прибули в Курську область, спільна участь у бойових діях у Європі «також вплине на події в Індо-Тихоокеанському регіоні».
Підсумок простий: для Пхеньяна й Москви Індо-Тихоокеанський регіон починається в Україні. Це змінює не лише характер війни, а й те, як союзникам доведеться планувати свою безпеку — одночасно на двох континентах.
Читайте також
Ще в розділі «Світ»
- Наступні пів року вирішать долю війни: прогнози експертів
- Санкційний законопроєкт щодо Росії застряг у Конгресі США: що це означає
- Атаки по Росії та зростання невдоволення: що це означає для Кремля
- ChatGPT для аналізу акцій: як це працює і де криються ризики
- Саміт Трампа і Сі: що стоїть за підготовкою до вирішальних переговорів







