Саміт Трампа і Сі: що стоїть за підготовкою до вирішальних переговорів

Засновник аналітичної організації Geopolitical Futures Джордж Фрідман вважає, що нинішня напруженість між Вашингтоном і Пекіном зберігається, зокрема через нещодавній обмін санкціями. Водночас, за його словами, існує реальне підґрунтя для домовленостей.

Ключовим фактором, що підштовхує сторони до переговорів, є економічна взаємозалежність. США не зацікавлені у прямому збройному конфлікті з Китаєм, тоді як КНР зіштовхнулася з уповільненням економічного зростання — за оцінками аналітика, темпи зростання ледь перевищують 4%. Китай виробляє більше товарів, ніж може спожити внутрішній ринок, тому доступ до американського ринку залишається для нього критичним. Це змушує обидві держави шукати способи знизити напруженість, не демонструючи слабкості.

Окремо Фрідман звертає увагу на масштабні кадрові зміни в Народно-визвольній армії Китаю. Він пов'язує чистку в НОАК із можливим переглядом підходів Пекіна до відносин із Вашингтоном. Десятиліттями в китайській армії домінувала культура підготовки до потенційного протистояння зі США, тому будь-який курс на компроміс потребуватиме серйозної трансформації військового мислення.

Успішні переговори можуть започаткувати нову модель відносин між двома найбільшими економіками світу. Втім, йдеться не про союзництво, а радше про перехід від взаємного сприйняття як військових загроз до більш передбачуваного суперництва. Натомість провал саміту здатен докорінно змінити геополітичну ситуацію: торговельне протистояння вже продемонструвало Пекіну, що США можуть скорочувати залежність від китайського імпорту, тоді як Китай залишається залежним від американського ринку збуту.

Підсумки зустрічі матимуть значення далеко за межами двосторонніх відносин. Оскільки США та Китай справляють визначальний вплив на світову економіку, торгівлю та фінансові ринки, результат переговорів може стати чинником, що формуватиме міжнародний порядок на роки вперед.