Металобрухт: чому рівні правила експорту важливі для бюджету й металургії
Український ринок металобрухту опинився між інтересами заготівельників і металургів. Економіст Андрій Забловський наполягає: умови експорту мають бути однаковими для всіх напрямків, інакше сировина витікатиме повз мито.
Ситуація навколо експорту металобрухту загострилася на тлі складнощів одразу в двох суміжних секторах. Заготівля сировини скорочується, частина приймальних пунктів уже не працює, а металургійні підприємства зменшують виробництво через удари, проблеми з логістикою та блокаду морських поставок. У таких умовах будь-яке рішення щодо вивезення брухту за кордон зачіпає інтереси і заготівельників, і металургів.
Ключова проблема, на яку вказує економіст Андрій Забловський, — нерівність умов торгівлі. Під час експорту до країн ЄС мито не справляється, а вже звідти брухт може перепродаватися до третіх країн. Фактично це відкриває шлях для обходу експортного мита. «Правила мають бути рівними. Не повинно бути ситуації, коли через окремий напрямок можна фактично обійти експортне мито», — наголошує він.
Наслідки такої схеми подвійні. З одного боку, державний бюджет недоотримує чималі суми. З іншого — українські металургійні заводи ризикують залишитися без дефіцитної сировини, від якої залежить їхнє виробництво. За оцінками народних депутатів, втрати бюджету від реекспортних схем перевищують 3 млрд гривень на рік.
Повна заборона експорту, на думку Забловського, не є універсальним виходом. Він радить уряду розробити механізм, за якого вивезення сировини не створюватиме внутрішнього дефіциту, а правила торгівлі будуть єдиними для всіх держав. «Тут не може бути переможця за рахунок іншого. Потрібен баланс, заснований на реальній статистиці, споживанні та стані обох галузей», — підсумував економіст.
Варто нагадати, що заготівельники брухту нещодавно провели акцію протесту. Вони вимагають скасувати нульову експортну квоту на брухт чорних металів, посилаючись на критичне падіння внутрішнього попиту. Водночас повернення до попередньої схеми, коли сировина спершу йшла до країн ЄС, а потім до третіх країн, не вирішує проблеми — саме вона й призводила до втрат бюджету.
Отже, пошук балансу між експортними можливостями заготівельників і потребами металургії залишається відкритим питанням. Від того, який механізм обере уряд, залежатиме і наповнення бюджету, і робота стратегічно важливої галузі.
Читайте також
