Демографічний спад: до 2030 року в Україні може стати на третину менше першокласників

У Міністерстві освіти і науки прогнозують, що вже за п’ять років кількість учнів, які підуть до першого класу, зменшиться на 30–33%. Зараз середня наповненість класів в Україні складає 15,7 учня, але цей показник суттєво відрізняється залежно від регіону. Наприклад, у Тернопільській області в класі в середньому навчається 12,9 дитини, тоді як у Києві — 25,7.

Найнижча наповненість класів фіксується також у Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській, Полтавській та Вінницькій областях. Саме ці регіони, за словами голови громадської організації «Батьки SOS» Олени Парфьонової, найбільше ризикують зіткнутися з укрупненням або реорганізацією малокомплектних шкіл через демографічний спад та високу вартість утримання закладів.

Водночас висока наповненість класів не завжди свідчить про сприятливу ситуацію. У Києві та області вона пояснюється концентрацією населення та попитом на шкільні місця. Однак у густонаселених спальних районах школи часто переповнені, тоді як інші заклади в тих самих містах не можуть набрати навіть один перший клас. У прифронтових регіонах спостерігається інша проблема: частина шкіл не працює через безпекову ситуацію, тому діти змушені навчатися в небагатьох діючих закладах, що створює надмірне навантаження на них.

«Це означає, що українська шкільна мережа функціонує в дуже різних умовах, а отже, потребує різних управлінських рішень. Єдиного для всіх рецепту немає. Якщо для одних громад головне питання – як зберегти школу для своїх дітей, оскільки класи щороку зменшуються, то для інших (особливо для великих міст) – де знайти місце для всіх учнів», — зазначає Парфьонова.

Демографічна криза впливає і на реформу старшої профільної освіти. Раніше обговорювалося, які академічні ліцеї створювати, тепер же постає питання, на яку кількість учнів їх планувати. Найбільше наслідки відчують сільські школи, які становлять майже 63% усіх закладів освіти в країні.

Експертка наголошує, що рішення про реорганізацію шкіл не можна ухвалювати лише на основі кількості учнів. У прикордонних або гірських громадах закриття школи фактично позбавить дітей доступу до освіти. Влада має знайти баланс між правом дитини навчатися незалежно від місця проживання та ефективністю використання ресурсів.