Атаки на АЗС: чому окремі райони лишаються без пального, але дефіциту в країні немає

Від березня 2022 року в Україні зафіксовано 297 влучань по 236 локаціях АЗС. Найбільше атак припадає на Дніпропетровщину — 60 ударів, далі йдуть Донеччина та Харківщина. Загалом уражено близько 3% від усіх приблизно 8 тисяч станцій, хоча Національний банк у свіжому інфляційному звіті оцінює частку пошкоджених у 4%.

Основна проблема — нерівномірність розподілу втрат. У Нікопольському районі атаки зачепили 59% активних заправок, на Сумщині — понад чверть мережі. Високі показники пошкоджень також у Краматорському, Богодухівському та Херсонському районах. Через це на окремих маршрутах, зокрема між Харковом і Полтавою, не лишилося жодної робочої станції, хоча національна статистика дефіциту не показує.

Цінове зростання, яке спостерігається останніми тижнями, здебільшого зумовлене не атаками. Дизпальне подорожчало більш ніж на 15 грн за літр, бензин — на понад 6 грн. Причини — ускладнення морської логістики, обміління Дунаю, дефіцит пального в Євросоюзі та сезонний попит аграріїв. У прифронтових областях ціни зростають трохи швидше: з травня бензин А-95 у Сумській та Харківській областях подорожчав на 11,6–12% проти 10% у середньому по країні. Виняток — Донеччина, де літр дизпального сягає близько 100 грн.

Мережі адаптуються до нових умов. WOG закриває частину станцій у небезпечних областях уночі та зупиняє роботу під час тривог. Укрнафта придбала сто вантажівок для швидшого перекидання пального між регіонами. У Тростянці на Сумщині пальне продають просто з бензовозів — цю модель експерти пропонують легалізувати для всієї прифронтової смуги. Уряд наполягає на відсутності загальнонаціонального дефіциту, а з бізнесом обговорює захист станцій і страхування воєнних ризиків, частину заходів не розкриваючи з міркувань безпеки.

Повне відновлення однієї АЗС коштує 50–70 млн грн, і що довше тривають атаки, то більшою стає потреба в інвестиціях. Паливна інфраструктура України залишається вразливою до точкових ударів, і хоча системного колапсу немає, локальні розриви в постачанні стають частиною повсякдення прифронтових територій.