Знищені склади та збитки: як розподілятимуть втрати між бізнесом

Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький заявив, що російські атаки на складську інфраструктуру та логістику, пов'язану зі зберіганням і постачанням продуктів, у деяких випадках призводять до втрати до 90% сучасних потужностей. Попри це, системного фізичного дефіциту базових продуктів у країні не очікується.

Ритейл і постачальники вже адаптуються до нових умов: переміщують запаси, змінюють маршрути та формати зберігання. За словами Висоцького, це складніше, довше і дорожче, однак система працює. Споживачі можуть зіткнутися зі змінами в асортименті або тимчасовою відсутністю окремих товарів у конкретних магазинах, але загалом продовольче забезпечення зберігається.

Окремим питанням залишається компенсація за знищену продукцію. Міністр вважає, що відповідальність за втрати мають розділяти всі учасники продовольчого ланцюга — виробники, дистриб'ютори та торговельні мережі. Він пропонує паритетний розподіл ризиків між сторонами, але не обов'язково механічний поділ навпіл. Для різних категорій товарів відрізняються маржинальність, умови співпраці та економічний результат, тому модель розподілу втрат доцільно визначати окремо для кожної категорії. Той самий принцип має застосовуватися і до додаткових витрат на перебудову логістики.

Паралельно держава працює над механізмами страхування воєнних ризиків, але до їх повноцінного запуску бізнесу доведеться самостійно домовлятися про розподіл збитків. Тим часом Мінагрополітики прогнозує можливе зростання цін на гречку приблизно на 15% — до понад 85 грн за кілограм. За даними Держстату, середня споживча ціна гречки у липні становила 75,17 грн/кг, у роздрібних мережах — близько 74,57 грн. Керівник аналітичного відділу УКАБ Максим Гопка допускає, що цінник може перевищити 85 грн, однак зазначає, що цього року очікується виробництво понад 80 тисяч тонн гречки, тож передумов для системного дефіциту немає.

Отже, головний виклик для продовольчого ринку зараз — не наявність продуктів, а економічна стійкість ланцюга постачання. Розподіл збитків між бізнесом і державою визначатиметься поступово, і до запуску страхових механізмів компанії змушені шукати компроміси самостійно.