Наукова робота Арахамії про монобільшість: аналіз без реальності

Наукове дослідження очільника парламентської монобільшості мало б стати унікальним джерелом знань про те, як насправді працює такий формат влади. Однак аналіз тексту дисертації показує: її автор зосередився на теоретичних викладках, залишивши поза увагою конкретні механізми ухвалення рішень і вплив монобільшості на державну політику.

За словами експерта, Арахамія детально перелічив правові норми, регламенти та інструкції, але оминув те, що відбувалося навколо на практиці. У висновках до розділів лише обтічно згадується про можливе домінування виконавчої влади над законодавчою, хоча саме ця проблема була однією з найпомітніших ознак роботи парламенту останніх років.

Фактично, як зазначає політолог, монобільшість формувалася не на основі ідеологічної єдності чи програмних засад, а як проєкт, що сперся на популістичні гасла та адміністративний ресурс. Це призвело до появи «конвеєра» голосувань у прискореному режимі, коли ухвалювалися сумнівні рішення без дотримання елементарних процедур. Сьогодні ж ця структура фактично перестала існувати як єдине ціле — значна частина депутатів подала заяви про вихід із фракції, а спроби утримати їх голосами, тиском або переконаннями не дають результату.

Показовим є і падіння суспільної підтримки: ще до повномасштабного вторгнення лише 14% виборців були готові віддати голоси за «Слугу народу», що втричі менше за результат 2019 року. Науковець наголошує, що саме ці процеси — від реального функціонування до занепаду — і мали стати головним предметом дослідження інсайдера, який перебував у самому центрі подій.

Окрему критику викликало порівняння української моделі з британською, оскільки, на думку Гараня, автор не зрозумів суті вестмінстерської системи. Натомість у роботі простежується намагання виправдати концентрацію влади в руках верхівки. На думку експерта, в умовах війни Україні потрібна не псевдомонобільшість, а коаліція національної єдності, однак дисертант такої рекомендації не дає.

Підсумовуючи, політолог зауважує: цінність наукової праці — у дослідженні реальності, а не в імітації науковості. Якщо текст дисертації не пояснює того, що відбувається насправді, а лише відтворює зовнішні атрибути академічної роботи, його складно назвати наукою.