Судова система: дефіцит кадрів і недофінансування у цифрах

Лише за 2025–2026 роки розрив між реальними потребами судової системи та закладеним у бюджеті фінансуванням сягає майже 30 млрд грн: близько 14,1 млрд грн у 2025 році та 15,5 млрд грн у 2026-му. При цьому суди самі наповнюють державну скарбницю: торік судовий збір приніс 5,7 млрд грн при плані у 3,6 млрд грн — виконання на 159%. У 2026 році тенденція зберігається: станом на липень надходження вже становили близько 7,5 млрд грн, хоча очікувана річна цифра — близько 5 млрд грн.

Кадрова ситуація залишається критичною: в Україні працює трохи більше 4 тис. суддів при розрахунковій потребі близько 11,5 тис., тобто дефіцит становить приблизно 65%. За даними Державної судової адміністрації, на кінець 2025 року у 80 судах було заповнено половину або менше посад, а у 20 місцевих загальних судах правосуддя здійснював лише один суддя. Наслідок — зростання навантаження та накопичення справ: торік суди отримали 4,82 млн справ, розглянули 4,53 млн, а залишок нерозглянутих зріс на 28% і перевищив 1,15 млн.

Барсук наголошує на аспекті, що рідко обговорюється публічно: держава роками економить на незаповнених суддівських посадах. «Роками суди не фінансуються відповідно до штатної чисельності. Відповідно, не виплачуються суддівські винагороди, доплати та нарахування за тисячами вакансій. Скільки держава таким чином заощадила за п'ять років? Публічної відповіді на це питання досі немає», — зазначає суддя. Точну суму мають розрахувати та оприлюднити Державна судова адміністрація та Міністерство фінансів.

На 2026 рік фінансування судової влади передбачено лише на рівні 59,4% від потреби. Це створює замкнене коло: дефіцит кадрів дозволяє скорочувати видатки, а навантаження перекладається на тих, хто залишається працювати. «Коли йдеться про виконання закону щодо тих, хто працює за двох-трьох, нам знову кажуть: коштів немає. Може, час поставити питання, скільки вже заощаджено за рахунок судової влади за роки економії на вакансіях?» — підсумовує Барсук.

В умовах повномасштабної війни фінансування оборони залишається безумовним пріоритетом, наголошує суддя. Однак без належного функціонування правосуддя неможливо захистити права громадян і бізнесу, забезпечити економічну стабільність та рух до європейської інтеграції. Питання, скільки коштує державі кадровий дефіцит у судах, досі залишається без відповіді.