Антиукраїнські настрої в Польщі: що стоїть за рекордним сплеском

За даними соціологічних опитувань, на початку 2026 року позитивне ставлення до українців у Польщі фіксується лише у 29% громадян — майже вдвічі менше, ніж у 2023 році, коли таких було 51%. Натомість антипатія зросла до 43%. Паралельно поліція за перше півріччя зафіксувала 180 злочинів на етнічному ґрунті проти українців — на 30% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Із 283 справ про злочини ненависті, що дійшли до суду, понад 80% стосуються саме громадян України. Для порівняння: у 2014 році ця частка становила лише 4%.

Головними подразниками для поляків залишаються історичні суперечки (45,4%) та соціальні виплати (36,4%) — частина суспільства сприймає українців як тягар для бюджету. Проте справжнім каталізатором загострення стала передвиборча кампанія напередодні парламентських виборів 2027 року. Рішення Києва присвоїти одній із військових частин почесне найменування на честь Української повстанської армії викликало різку реакцію правих сил. Лідер «Конфедерації польської корони» Гжегож Браун публічно поставив під сумнів союзницький статус України, а представник «Права і справедливості» Пшемислав Чарнек зажадав заморозити військову допомогу Києву до зміни історичного курсу.

Посол України у Варшаві Василь Боднар зазначає, що українофобія перетворилася на зручний інструмент міжпартійної боротьби, та закликає польських політиків не розпалювати ворожнечу. Прем'єр-міністр Дональд Туск визнав проблему, наголосивши, що радикали почуваються безкарними через уявну підтримку з боку окремих політичних сил, і пообіцяв жорстку реакцію правоохоронців.

Попри домовленості між Володимиром Зеленським і Дональдом Туском про спільні оборонні підприємства та підтримку енергетики, досягнуті в лютому 2026 року, соціокультурний розрив між країнами поглиблюється. Конфлікти переходять у фізичне насильство: 14 серпня в Бидгощі доросла пара напала на 14-річну дівчинку та її 12-річного брата, які розмовляли українською в парку.

Оскільки боротьба за місця в польському парламенті лише посилюється, експерти прогнозують: «українська карта» залишатиметься ключовим елементом внутрішньополітичної риторики. Для українців у Польщі це означає подальше зростання ризиків у повсякденному житті, а для Києва — потребу шукати нові формати діалогу з Варшавою, щоб запобігти ерозії довіри між двома народами.