Удари по НПЗ і заклик Трампа: що Київ може втратити або виграти

За словами Трампа, дефіцит дизельного пального в Росії виник саме через українські удари, а не через ситуацію на Близькому Сході. Він закликав Зеленського зупинити атаки на нафтопереробні заводи. Питання в тому, що Україна отримує від цих ударів і чим доведеться платити за їх припинення.

Павло Нарожний, засновник БО «Реактивна пошта», нагадує: до цих ударів Росія мала профіцит виробництва пального і могла без проблем експортувати 15–20% дизелю. Нині ж, за різними оцінками, дефіцит сягає від 20% до 60% за потреби близько 120 000 тонн на добу. Раніше експорт приносив Москві гроші в бюджет, тобто на війну. Тепер же країні потрібні кошти, щоб купувати дизель. А профіцитних нафтопереробних потужностей у світі обмаль — фактично єдина така країна Індія. Тож Росія змушена продавати сиру нафту з великою знижкою, а потім купувати готові нафтопродукти з націнкою, везучи їх танкерами через Балтику або Новоросійськ. Це вимиває значні кошти з кишень російської армії — і саме тому удари по НПЗ мають пряме воєнне значення.

Експерт наголошує: подорожчання дизелю у світі на 30% спричинило не українське бомбардування, а перекриття Ормузької протоки, через яку раніше проходило 50–55 млн барелів на добу, а тепер — нічого. Замінити цей маршрут можуть лише кілька нафтопроводів із сукупною потужністю до 10 млн барелів. Тож звинувачення на адресу України виглядають щонайменше некоректно.

Якщо ж Київ погодиться припинити удари, постає питання компенсації. Нарожний перелічує, що США могли б надати: ракети для Patriot, авіаційні боєприпаси, запчастини та самі F-16, артилерійські снаряди калібрів 155 і 105 мм, ATACMS, бронетехніку, зокрема «Хаммери». Він згадує випадок, коли американський «Хаммер» урятував двох українських прикордонників від удару дронів. Проте, на думку експерта, навряд чи Вашингтон запропонує щось достатньо вагоме, аби відмова від ударів була виправданою. Адже за гроші, які Росія заробляє на експорті нафтопродуктів, вона може виготовити, наприклад, 50 тисяч реактивних «Шахедів».

Водночас важелів тиску на Україну в США багато. Київ критично залежить від американських боєприпасів — Patriot, HIMARS, 155-го калібру, запчастин для F-16, бронетехніки та артилерії, а також від доступу до супутникових даних. На Росію ж впливати складніше: товарообіг між РФ і США мікроскопічний — до 5 млрд доларів на рік. Обговорюється законопроєкт про «пекельні» санкції проти тих, хто торгує з Росією, але шанси на його ухвалення експерт оцінює як низькі. Тож тиск на Київ буде в будь-якому разі.

Підсумок: удари по російських НПЗ — це не просто символічний жест, а інструмент, що позбавляє Москву грошей на війну. Відмова від них без рівноцінної компенсації виглядає малоймовірним компромісом, адже ціна поступки надто висока, а тиск Вашингтона — реальний.