Удар по «Прогресу» зсунув плани РФ щодо «Рассвета»: що це означає

У ніч на 19 серпня українські сили завдали удару по ракетно-космічному центру «Прогрес» у Самарі — підприємству, яке виробляє ракети-носії «Союз-2.1б», що виводять на орбіту супутники російської системи зв’язку «Рассвет». У Генштабі ЗСУ підтвердили влучання та пожежу на території об’єкта. Для РФ це критичний удар, адже обладнання, по якому прийшовся удар, важко або взагалі неможливо відтворити.

Андрій Колесник, колишній радник голови Державного космічного агентства України, пояснив, що саме цей удар зсунув терміни реалізації програми «Рассвет». Першу партію супутників Росія запустила ще наприкінці березня 2026 року, але апарати вийшли на висоту трохи більше 500 км, хоча спочатку планувалося 800 км. Один супутник із цієї партії зійшов з орбіти та згорів у атмосфері, кілька інших не змогли досягти запланованої висоти.

Другу партію запустили 19 липня, але за півтора місяця більшість апаратів піднялися лише до 330–340 км. Росіяни, ймовірно, тестують обладнання на нижчих орбітах. Колесник припускає, що плани змінилися після того, як спецслужби РФ «рейдонили» компанію «Бюро 1440»: тепер Москва хоче використовувати супутники на висоті, близькій до Starlink — трохи більше 500 км. Але є й інша версія: росіяни експериментують із нижчими орбітами, щоб передавати відео в реальному часі з найкращою якістю.

Ключова зміна — завдання. Якщо приватна компанія планувала покрити територію Росії, то тепер у Кремля «ідея фікс» — покрити Україну, щоб через супутники в реальному часі наводити повітряні та морські засоби ураження на будь-яку точку. Це пояснює, чому росіяни змінили висоту розгортання: на 500 км їм знадобиться більше апаратів, ніж на 800 км, але для тактичних завдань це може бути виправдано.

Попри все, говорити про провал програми зарано. Колесник наголошує: потрібно проаналізувати запуски третьої та четвертої партій. Якби Росія вийшла на запланований темп — 16 супутників щомісяця — то вже навесні 2027 року мала б до 140 апаратів. Натомість третя партія затримується, а кількість готових ракет-носіїв обмежена. Крім того, термінали «Рассвета» поки громіздкі — важать близько 15 кг, тоді як Starlink може працювати навіть на малих безпілотниках. Для морських катерів їх ще можна використати, але на повітряних засобах це проблематично.

Для України це означає додатковий час. Росіяни поки лише тестують систему, і навіть якщо почнуть вводити її в експлуатацію, це відбуватиметься повільніше, ніж планувалося. Тож українські військові мають змогу підготувати засоби протидії. Поки що «Рассвет» — віддалена перспектива, і конкретніші висновки можна буде робити лише після запуску четвертої партії супутників.