Мі-28НЕ для Ірану: що стоїть за поставкою, якої ніхто не бачив

За даними розслідування українського видання United24, контракт на 24 ударні гелікоптери Мі-28 сторони уклали ще 2020 року. До практичної реалізації угоди вони, ймовірно, перейшли близько 2022-го, а самі машини могли передати Ірану наприкінці 2025 року. Окремо оприлюднені документи нібито вказують на підготовку Росією ще однієї партії Мі-28НЕ, тобто йдеться про можливе збільшення кількості, а не лише про вже поставлені гелікоптери.

Про це розповів військовослужбовець 413-го полку Сил безпілотних систем "Рейд", експерт Defense Express Іван Киричевський. За його словами, разом з ударними гелікоптерами росіяни передали Ірану також 200 колісних бронеавтомобілів "Спартак". Якщо все це відповідає дійсності, іранська військова авіація отримала б суттєве посилення. Водночас у Defense Express наголошують: документальні свідчення з витоків є, а от фотографій чи відео, які публічно підтверджували б передачу саме 24 Мі-28НЕ, бракує. Перші знімки, що вказували на постачання російських Мі-28 до Ірану, з'явилися в соцмережах у січні 2026 року, проте на них видно лише кілька машин, до того ж у розібраному стані.

Звідси й питання, яке залишається без відповіді протягом 2026 року: чому ці гелікоптери досі не зафіксовані в бойових діях. Частина з них теоретично могла б потрапити в кадри ударів США та Ізраїлю по іранській військовій авіації, але публічних підтверджень застосування таких машин немає. Одне з пояснень — Іран міг навмисно переховати отриману техніку в підземних укриттях, зберігаючи її на потім. Це лишається припущенням без достатнього публічного підтвердження.

Для України ця історія має цілком практичний вимір. По-перше, вона показує, що Росія здатна роками вести масштабні військово-технічні проєкти, не розкриваючи їхніх деталей. По-друге, нагадує, що Тегеран залишається одним із ключових отримувачів російського озброєння — з усіма наслідками для безпекової ситуації на Близькому Сході. А отже, оцінювати реальні обсяги співпраці Москви й Тегерана доводиться переважно за фрагментами даних, а не за повною картиною.

Коротко: інформація про 24 Мі-28НЕ поки що спирається на документи, а не на візуальні докази. Найважливіше тут — не сама цифра, а те, що значні поставки зброї можуть залишатися поза публічним полем зору місяцями й роками. Саме тому будь-які оцінки військового потенціалу Ірану чи Росії варто читати з поправкою на те, чого ми ще не бачимо.