Чому кібербезпека стала особистою відповідальністю CEO

Уявлення про сильного CEO традиційно зводиться до вміння ухвалювати рішення, бачити перспективу та збирати команду. Однак у 2026 році до цього набору додається ще одна обов'язкова якість — здатність оцінювати кіберризики на рівні, достатньому для управління компанією. Керівнику не обов'язково розбиратися в налаштуваннях мережевих екранів, але він має чітко розуміти, які процеси зупиняться, якщо компанія втратить доступ до даних, облікових систем чи хмарних сервісів. Цифровізація дала бізнесу швидкість, але водночас створила залежність, яку часто недооцінюють.

Український бізнес працює в умовах, де кіберзагрози стають дедалі відчутнішими. За даними Держспецзв'язку, у 2025 році CERT-UA опрацювала 5927 кіберінцидентів — на 37,4% більше, ніж роком раніше. Це близько 16 інцидентів щодня лише в межах державної системи реагування. Глобальні дослідження показують, що середня вартість одного витоку даних у світі сягнула $4,99 млн, зростаючи на 12% за рік. При цьому збиток формується не лише з вартості викрадених даних, а й із зупинки процесів, юридичних наслідків та втрати клієнтів.

Особливу увагу варто звернути на те, що значна частка атак відбувається через третіх осіб. За Verizon Data Breach Investigations Report 2026, у 48% підтверджених порушень був залучений сторонній учасник — постачальник, підрядник або інша ланка цифрового ланцюга. Частка таких інцидентів зросла на 60% за рік. Це означає, що компанію можуть атакувати через систему партнера, обраного за ціною та строками, без перевірки його кіберзрілості. Вибір критичного постачальника — це вже управлінське рішення, а не технічне.

Цікаво, що керівники та фахівці з безпеки часто бачать різні загрози. Global Cybersecurity Outlook 2026 Всесвітнього економічного форуму зафіксував: для CEO головними ризиками є кібершахрайство та фішинг, а для CISO — програми-вимагачі та стійкість ланцюгів постачання. Обидві картини правильні, але їх потрібно поєднувати. Зрілий керівник має питати команду безпеки не про кількість заблокованих атак, а про те, який сценарій може зупинити бізнес і скільки це коштуватиме.

Міжнародні стандарти вже закріплюють цю відповідальність. У другій версії Cybersecurity Framework від NIST з'явилася шоста функція — Govern (управління), що передбачає інтеграцію кіберризиків у загальну систему ризик-менеджменту. Європейська директива NIS2 у статті 20 вимагає, щоб керівні органи затверджували заходи з управління кіберризиками та могли нести відповідальність за порушення. Для українських компаній, які працюють із європейськими партнерами, ці вимоги вже приходять через контракти та аудити.

Підсумовуючи: сильному CEO не потрібно виконувати роботу CISO чи ІТ-директора. Його завдання — визначити допустимий рівень ризику, розставити пріоритети та вимагати чесної картини готовності компанії. Пояснювати наслідки інциденту клієнтам, партнерам і наглядовій раді доведеться саме керівнику. Тому здатність бачити кіберризики на тому ж рівні, що й фінансові, стає маркером сучасного лідера.