Фармринок 2030: чому гнучкість стає головною стратегією

8 вересня в Києві відбулася конференція «ФАРМБЮДЖЕТ 2027: продуктивність як стратегія зростання», у межах якої провідні гравці ринку обговорили майбутнє фармацевтичної галузі. До панельної дискусії долучилися Денис Назаренко, голова представництва «Берлін-Хемі/А. Менаріні Україна ГмбХ», Мар’яна Мартинчук, генеральна директорка ПрАТ «Фітофарм», Артем Матвєєв, директор ТОВ «АЛКАЛОІД КИЇВ», та Георгій Вікторов, голова комітету з охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації.

Ключова зміна, яку учасники ринку зафіксували ще з 2022 року, — перехід від статичних бюджетів до Rolling Forecast, тобто гнучкого прогнозування. Планування тепер відбувається на три місяці: після цього компанії аналізують показники та коригують інвестиції, промокампанії та інші напрями роботи. Причина проста — невизначеність і безпекові ризики зростають щодня, тож тримати плани на рік уперед стає дедалі складніше. Швидка реакція на зміни перетворюється на конкурентну перевагу.

Водночас стратегічне бачення на кілька років ніхто не скасовував. Однак інвестування в нові проєкти нині пов’язане з високими ризиками, тому компанії змушені ретельніше прописувати етапи реалізації та визначати контрольні точки для оцінки проміжних результатів. Окремим стримуючим чинником учасники дискусії назвали непрогнозованість регуляторного середовища — без стабільних правил гри планування розвитку суттєво ускладнюється.

Окрему увагу приділили кадрам. Більшість фармкомпаній намагаються зберегти сформовані команди та кадровий потенціал, тож інвестують у підтримку працівників, захист і створення комфортних умов праці. Людина залишається центральним елементом виробничих і бізнес-процесів, і саме від її залученості залежить здатність компанії адаптуватися до викликів.

Підсумок дискусії зводиться до простої формули: у довгостроковій перспективі виграє той, хто виявиться найгнучкішим і швидше за інших реагуватиме на зміни. Для українського фармринку це означає перехід від традиційного бюджетування до постійного моніторингу ситуації, обережних інвестицій із чіткими орієнтирами та збереження кваліфікованих кадрів як основи стабільності.