Енергетичне перемир'я перед зимою: шанс чи пастка для України

Про це йдеться в аналізі директора енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка. За його словами, зупинка ударів була б корисною для України лише за трьох умов: взаємності, належного контролю та реальної відповідальності за порушення. Одностороння відмова від атак, наголошує експерт, позбавила б Київ одного з найдієвіших важелів тиску на Москву.

Ситуація наразі проміжна: самого перемир'я немає, але є політична заява та можлива рамка для переговорів. Омельченко пояснює, чому це питання таке чутливе саме зараз. «Перед опалювальним сезоном цивільна енергосистема України особливо вразлива. Росія може одночасно атакувати електростанції, підстанції, газовидобуток, сховища та теплопостачання. Наслідки безпосередньо відчують мільйони людей», — зазначає він. Гарантована пауза на опалювальний період, на його думку, дала б змогу завершити відновлення частини пошкодженої інфраструктури, накопичити обладнання й паливо, посилити захист і знизити ризик гуманітарної кризи.

Водночас вразливість сторін різна. Для України йдеться про виживання міст і критичних сервісів, тоді як для Росії — про нафтопереробку та експортну інфраструктуру, які важливі, але не є єдиними джерелами доходів і пального. Паритету в далекобійних атаках досі немає, хоча Київ має перевагу в системному виборі найбільш чутливих вузлів російської економіки. Експерт попереджає: «Росія може використати паузу для ремонту НПЗ і накопичення засобів ураження, а потім завдати концентрованого зимового удару». Він нагадує, що коротка пауза в січні 2026-го не зупинила подальших атак на українську енергетику, що засвідчило слабкість усних домовленостей без контролю та відповідальності.

Окрема проблема — різне тлумачення сторонами самого поняття «енергетична інфраструктура». Москва вимагає захисту своїх НПЗ, портів і паливних складів, але українські ТЕЦ чи підстанції вважає об'єктами військового призначення. Тож потенційна угода, на думку Омельченка, має включати спільний письмовий перелік захищених об'єктів із точними категоріями та координатами, швидке встановлення порушень, право України на відповідь, чіткий дедлайн (наприклад, 30 днів) із продовженням лише за умови виконання умов обома сторонами, а також пакет гарантій — додаткові засоби ППО, перехоплювачі, ремонтне обладнання, фінансування запасів і санкції за порушення. Окремо має бути заборона використовувати угоду для легітимації окупації або обмеження законних дій України проти військових об'єктів.

Якщо ж Росія не надасть дієвих гарантій, експерт радить посилити удари по російських НПЗ. «Стратегічним орієнтиром може бути зниження переробки до 2,0–2,5 млн бар./добу й утримання її нижче 2,5 млн бар./добу щонайменше шість-вісім тижнів», — зазначає він, додаючи, що це здатно привести паливну систему РФ до зони екстремальної каскадної дезорганізації.

Підсумок: енергетичне перемир'я має сенс лише як симетрична, контрольована домовленість із наслідками за порушення. В іншому разі пауза в ударах дасть Росії час підготуватися до зими, а Україна втратить важіль тиску, так і не отримавши гарантій безпеки для своїх міст.