Справа Фаріон: дебати завершено, суд пішов на вирок

Судовий процес у справі про вбивство мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон вийшов на фінальну стадію: 17 вересня 2026 року у Шевченківському районному суді Львова завершилися дебати, після чого колегія суддів перейшла до нарадчої кімнати. На момент закінчення засідання вирок не було оголошено, тож остаточної правової оцінки подіям ще немає.

Обвинуваченим є В'ячеслав Зінченко, якому на момент затримання було 18 років і який мешкав у Дніпрі. Його затримали 25 липня 2024 року — за шість днів після смертельного нападу на Фаріон у Львові. Наступного дня суд обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою без права застави. Саме затримання в Дніпрі не встановлює вини: це лише етап хронології, а питання винуватості вирішує суд.

На засіданні 17 вересня були присутні адвокатка Зінченка Діана Кара та прокурори Олена Данилів і Дмитро Петльований; представниця Софії Особи Наталія Романик долучилася онлайн. Суд дозволив адвокатці перебувати біля скляного боксу підзахисного. Захист порушував низку процесуальних питань: просив додатковий час на ознайомлення з матеріалами, звертав увагу на проблеми зі скануванням окремих документів, порушував питання судово-медичної експертизи, заявляв про тиск і просив перенести продовження дебатів, а також заявив відвід колегії суддів. Суд ці вимоги у запропонованому форматі не задовольнив і завершив дебати. Прокурор Дмитро Петльований наголошував, що стороні захисту вже надавали час для ознайомлення з матеріалами та підготовки позиції, тож підстав для подальшого затягування немає. Раніше, у квітні 2026 року, інший адвокат Зінченка вже заявляв відвід колегії через нібито упередженість — тоді суд відмовив.

Після засідання Діана Кара заявила, що вважає провадження сфальсифікованим, а підзахисного — невинуватим. «Справа сфальсифікована. [...] мій підзахисний абсолютно не винен в цій справі, тому що абсолютно немає ніяких доказів», — сказала вона, додавши, що захист продовжуватиме боротьбу в українських судах і за потреби звертатиметься до Європейського суду з прав людини. Це позиція сторони захисту, а не встановлений судом факт.

Обвинувачення ж наполягає, що комплекс зібраних матеріалів доводить причетність Зінченка до нападу. Йому інкримінують умисне вбивство особи у зв'язку з виконанням нею громадського обов'язку з мотивів національної нетерпимості та незаконне поводження зі зброєю; за цими статтями передбачене, зокрема, довічне позбавлення волі. За версією слідства, Зінченко до злочину був учасником інтернет-груп, де пропагували насильство й нетерпимість, згодом у нього виникла неприязнь до Фаріон через її публічну позицію щодо української мови та культури. Поліція також заявляла, що він готувався до нападу: збирав інформацію про місця проживання та роботи Фаріон, стежив за нею, розробив план і придбав зброю, орендувавши щонайменше три квартири у Львові. На етапі затримання Національна поліція повідомляла про 139 годин безперервної роботи слідчих, оперативників, кримінальних аналітиків та експертів, аналіз маршруту відходу нападника та близько 100 гектарів лісу. Обсяг доказової бази значний: понад 60 експертних досліджень, допити понад 1500 людей, опрацювання масиву відео з камер.

Ключовим масивом доказів стали записи з камер спостереження. Тодішній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко казав, що смарткамери фіксували чоловіка, якого слідство вважає нападником, під час пересування; у суді досліджували відео з вулиці Масарика та з під'їзду орендованої квартири. Захист заперечував ідентифікацію Зінченка на окремих записах. Водночас твердження, що конкретне відео безпосередньо доводить вину, до оголошення вироку є передчасним: суд досліджував матеріали, але остаточної оцінки всієї сукупності доказів ще не оприлюднив.

Саме тому до оголошення рішення коректно говорити про «обвинуваченого у вбивстві», а не про людину, чия вина вже встановлена. Наразі існують три рівні інформації: версія слідства й прокуратури, позиція захисту про невинуватість та позиція суду, яка має бути викладена у вироку. Після останнього слова Зінченка колегія пішла до нарадчої кімнати — отже, фінальна крапка у справі ще попереду.